Page 58 - 4614

Наведені на рис.5.1 криві широко використовувались на
практиці, коли зусилля в галузі управління якістю
спрямовувались не на попередження виявлення дефектів, а на
їх усунення, що в кінцевому рахунку призводило до
отримання незначних результатів (підвищення якості) при
значних витратах.
Підґрунтя сучасної концепції управління витратами на
якість склали розробки Е. Демінга та Г. Тагуті, у яких
авторами за допомогою засобів математичної статистики
доводилось, що продукцію можливо виготовляти без
дефектів, при 100 % відповідності продукції технічним
умовам, значно скоротивши при цьому витрати
невідповідності. За допомогою функції втрат, розробленої Г.
Тагуті, аргументувалась ідея підвищення якості при
одночасному зменшенні витрат. Успішна практика японських
компаній яскраво доводить її справедливість. Отже, з позицій
“акценту на споживача” і відповідного зростання прибутку
виробника “оптимальна точка” втрачає свою практичну
значимість. Сучасна концепція 100 % якості, яка базується на
використанні методології “6δ”, в першу чергу, зосереджує
увагу не на визначенні оптимального рівня якості, а на аналізі
співвідношення витрат, пов’язаних із забезпеченням якості.
При цьому акцент робиться саме на попередження
виникнення дефектів виходячи з того, що витрати зростають
на порядок з кожним етапом життєвого циклу продукту.
Тобто, якщо попередження або усунення помилки на стадії
проектування коштує 1000 грн, то на стадії виробництва
продукту воно обійдеться у 100000 грн, а на стадії
експлуатації 1000000 грн.
Таким чином, в процесі управління витратами на якість,
слід орієнтуватись на аналіз складу та структури витрат,
докладаючи зусиль до зменшення тих груп витрат, які можуть
дати значну економію на сумарних витратах.
. Узагальнюючи ряд підходів до розгляду складу витрат
на якість продукції або визначення вартості якості, можливо
виділити такі групи витрат:
- витрати на відповідність;
- витрати на невідповідність, класифікація яких наведена
на рис.5.2.

57