Page 186 - 4598

допомогою цих фірм вона започаткувала виробництво ЕОМ,
електроніки, медичної апаратури, засобів комунікації.
Стратегія оперативного реагування притаманна спеціалізованим
малим фірмам, які працюють за індивідуальними замовленнями і

володіють здатністю швидко перебудовуватись на створення нового
продукту.
Великі підприємства використовують спільні інноваційні

стратегії (наступально-захисні), що забезпечує гнучкість їх поведінки
серед конкурентів на ринку.
Вищезазначені інноваційні стратегії в тій чи іншій мірі зв’язані з
інноваційним ризиком.

Ризик та непередбачені витрати враховуються завжди, проте в
сучасних умовах їх коло значно збільшилось і може бути зведеним до
таких п’яти взаємопов’язаних груп:

• ринковий ризик — зміна кон’юнктури ринку для
інноваційного проекту, тобто попиту на пропозиції;
• економічний ризик — недостатній ступінь точності оцінки

ресурсів або витрат, рівня інфляції та ін.;
• екологічний ризик — непередбачені законодавчі обмеження
екологічних нормативів у процесі реалізації проекту або недостатній

ступінь обліку природоохоронних вимог під час передінвестиційних
та передпроектних обґрунтувань;
• технічний ризик — недостатній ступінь точності аналізу
надійності технологій, які будуть використані;

• політичний ризик — зміна політики державного регулювання
у сфері податків, амортизацій тощо, виникнення політичної
нестабільності або форс-мажорних обставин.

Наявність чинника ризику має бути сильним стимулом до
заощаджування коштів і ресурсів та змушувати підприємство дуже
ретельно аналізувати рентабельність проекту, відповідально
розробляти стратегії, інвестиційні смети, купувати ресурси, наймати

кадри і т. д.
Особливість сучасного підходу до процесу формування
інноваційних стратегій полягає у створенні системи так званого

«нововвідного конвеєра». Суть цього підходу полягає в тому, щоб
забезпечити постійне впровадження у виробництво нових,
сучасніших виробів; постійно скорочувати всі види витрат;

підвищувати якісні характеристики інноваційної діяльності;

186