Page 182 - 4598

нову продукцію і ринки збуту.
Помірна наступальна стратегія (прямування за лідером)
фокусується на швидкому розширенні ринкової ніші. Сенс такої
стратегії полягає в тому, що організація зосереджується на інноваціях

(продуктах), які вже здобули визнання ринку. Основна мета такої
стратегії — «безпечна торговельна політика», коли підприємство
намагається уникнути великого ризику, а також можливих труднощів

під час освоєння нової продукції з високими інноваційними
характеристиками. Як правило, її застосовують потужні
підприємства, бо здійснення цієї стратегії коштуватиме недешево.
Вона є важливою з точки зору управління, оскільки необхідно

постійно утримуватися на другому місці в групі претендентів на
успіх, проводити ефективну інноваційну політику, постійно
відстежувати напрями НДДКР технологічного лідера та прагнути

створювати мінімальний науковий наробок у цих галузях, щоб
скоротити час науково-технічної підготовки продукту до виходу на
ринок, услід за лідером. Підприємства, що дотримуються цієї

стратегії, активно патентують власні нововведення, що базуються на
радикальних нововведеннях технологічного лідера.
До наступальних стратегій належить стратегія «кидання

виклику». Мета цієї стратегії — посісти місце лідера. У цьому разі
ключовими проблемами є такі:
• вибір плацдарму для атаки на лідера;
• оцінка його можливої реакції і захисту.

Фінансові або непрямі атаки можуть набирати різних форм:
стратегії обходу, оточення, партизанської війни і т. ін.
Наступ на сильні сторони супротивника може вестись у будь-

якому напрямі: зниження ціни; здійснення аналогічної рекламної
кампанії; надання товару нових рис (характеристик), які зможуть
привернути увагу споживачів конкурента; створення нових
потужностей на території конкурента; випуску нових моделей

товарів, що можуть замінити моделі конкурентів (модель проти
моделі). Класичним випадком, як відзначає Ф. Котлер, є атака
конкурентів фірмою, що пропонує аналогічний за якістю товар за

нижчою ціною.
Стратегія «партизанської війни» передбачає здійснення фірмою
торговельних «вилазок» і заплановану «збуреність» конкурента на їх

власних ринках. Такі дії можуть спонукати конкурентів піти на

182