Page 14 - 4487

Т.Шевченка здобуло статус нетитулованої української академії наук. Основним
періодичним науковим виданням товариства були “Записки Наукового Товариства ім.
Т.Шевченка”, в яких друкувалися матеріали до української номенклатури і термінології в
галузі медицини, математики, фізики, хімії, географії. Позитивну роль у розвитку
наукового стилю української літературної мови, у формуванні національної наукової
термінології відіграли наукові праці І.Верхратського, І.Франка, М.Грушевського,
М.Драгоманова та інших учених, згуртованих навколо Наукового товариства ім.
Т.Шевченка.
У 1939 р. діяльність Товариства імені Тараса Шевченка в Україні припинилася, але
продовжилася за кордоном (Париж, Нью-Йорк, Торонто), де воно пропрацювало 50 років.
У 1988 р. Наукове товариство імені Тараса Шевченка повернулося до Львова.
3 Усебічний і широкий ренесанс української національної культури, як відомо,
розпочався з відродження української державності в 1917 році. Український народ створив
свою республіку – УНР, в якій уперше українська мова була проголошена державною. Ця
доба в Україні характеризувалася небувало інтенсивним розвитком науки, культури, які
потребували свободи висловлювання рідною мовою. На жаль, УНР проіснувала недовго. В
Україні було встановлено радянську владу, але, незважаючи на це, українське відродження
ще певний час тривало.
Наукова праця проводилася як у ВУАН, так і в інших науково-дослідних
установах, серед яких слід відзначити Інститут ім. Шевченка у Харкові, Український
науковий інститут книгознавства у Києві, Український науково-дослідний інститут
педагогіки в Харкові та інші. Але, як відомо, декретом 1923 року про українізацію не
було відразу знято всі мовні проблеми. Залишилася необхідність боротися за сфери
функціонування української мови, потрібно було проводити дискусії щодо питань
усталення літературних норм, переборювати успадковане з попередніх часів сприйняття її
як “мужицької”.
Головну увагу мовознавці 20 – 30-х років звернули на питання літературних норм:
орфографічних і орфоепічних, граматичних і лексичних. Розпочався процес дерусифікації
української мови. Основою цього процесу було розв’язання багатьох питань граматики
української літературної мови у працях мовознавців тих років. Процес становлення норм
наукової мови відзначався тенденцією до відображення специфіки української мови,
відбувався в напрямі усталення в ній морфологічних і синтаксичних структур, властивих
загальнонаціональній українській мові. Як відомо, проти конструкцій, спільних в
українській мові з російською, виступали мовознавці О.Курило, М.Сулима, М.Гладкий,
М.Осипов, С.Смеречинський та інші.
Часи української державності викликали потребу цілої низки практичних
словників, особливо словників російсько-українських і українсько-російських, мовних
порадників і правописних словників, які повинні були зафіксувати ті величезні зміни, що
відбулися в українській мові з початку ХХ століття: “Російсько-український словник” за
редакцією А.Кримського (1924-1933 рр.), “Правописний словник” Г.Голоскевича (1930
р.), словники з природничої термінології (Х.Полонського, 1928 р.), математики
(Ф.Калиновича й Г.Холодного, 1925-1931 рр.), астрономії, геології (П.Тутковського, 1923
р.), біології (С.Пакочіні, 1931 р.), економічної термінології (Г.Кривченка й В.Ігнатовича,
1930 р.), хімії (О.Курило, 1925 р.), фізичної термінології, механіки (Т.Секунди, 1925 р.),
військової термінології (С. і О.Якубських, 1928 р.), такі технічні словники:
“Російсько-український технічний словник” В.Дубровського (1926 р.), “Словник
технічної термінології з російським покажчиком” М. і Л. Дарморосів (1927 р.), “Словник
технічної термінології. Комунальне господарство” І.Туркала і В.Фаворського (1927р.),
“Словник технічної термінології. Загальний” І.Шелудька і Т.Садовського (1928р.),
“Словник технічної термінології. Електротехніка” І.Шелудька (1928р.), “Словник
технічної номенклатури. Мануфактурні виробництва” Ф.Лоханька (1928 р.),
“Словник будівельної термінології” С.Булди (1930 р.), “Практичний словник виробничої

13