Page 17 - 4487

ЛЕКЦІЯ 4

Наукові тексти різних жанрів: властивості і структурно-смислові компоненти

План

1 Професійне читання наукового тексту.
2 Конспектування наукових джерел.
3 Анотування. Вимоги до анотації.
4 Реферування наукових джерел.
5 Поняття про наукове повідомлення.

1 Можна багато читати, але мало досягти. Для правильної організації самостійної
роботи над книгою необхідно знати, що читати і як читати. Читання – найголовніший спосіб
збагачення знань.
Види читання:
– суцільне читання – це читання і тільки рідкісне записування цитати чи якоїсь
думки;
– перегляд книги – читання для загального ознайомлення;
– перегортання книги – в цьому випадку читається зміст, передмова і
нашвидку перегортається вся книга (для знання, що є така книга);
– інформаційне читання – читання для загального розвитку, для розширення
знань у даній галузі;
– рецептивне читання – читання для збагачення та поповнення знань.
Виділяють ще пошукове читання.
Науковий текст, як радять фахівці, треба читати 7-15 сторінок за годину. Знайомство з
книгою починається з титульної сторінки. Досвідченому читачеві чимало може сказати
прізвище автора книги. Коли книга має ряд видань, варто брати останнє, найновіше. Перед
безпосереднім опрацюванням книги потрібно ознайомитися з її апаратом. Апарат книги – це
науково-довідкові матеріали, що їх автор, упорядник чи редактор додають, щоб
поінформувати читачів про зміст і структуру книги. Складовими апарату книги є: анотація,
передмова, примітки, післямова, біографічна довідка про автора, покажчики, список
літератури, зміст.
Після попереднього ознайомлення переходять до суцільного читання. Це читання
вимагає зосередження, адже необхідно знайти в читаному найістотніше, зрозуміти і
запам’ятати його. Якщо книга власна, можна в ній робити помітки простим олівцем,
підкреслення, умовні позначки. Сміливі, цікаві думки можна позначити на полях знаком
оклику, прямою вертикальною лінією; судження, що викликають сумнів чи незгоду, – знаком
питання; те, що дивує, чи є незрозумілим, – знаком питання і оклику.
Слід виробляти самостійність суджень, критичний підхід до прочитаного, зіставляти
його із знаним раніше, із твердженням інших авторів. Дехто, зустрівши в тексті незрозуміле
слово, прізвище невідомої людини чи згадку про незнану подію, відразу перериває читання і
звертається до довідників. Вважають, що доцільніше занотувати незрозуміле слово й
продовжити читання, бо з подальшої розповіді значення його часто розкривається. Якщо
цього не сталося, то варто звернутися до довідникової літератури. Коли на потрібну тему є
ряд публікацій, монографій, опрацьовувати їх варто не в хронологічному порядку, а
починаючи з найновішої, бо автори новіших праць, як правило, посилаються на здобуток
своїх попередників.
Часто буває так, що в літературі є кілька різних точок зору щодо певного питання. Яка
з них правильна? Для цього треба уважно розглянути докази, які висувають різні автори,
зіставити їх твердження і аргументи з тими, що доводилось читати, з власними
спостереженнями і стати на якусь точку зору або найкраще мати свою. При читанні

16