Page 16 - 4487

наслідок негативного впливу російської мови; їх рекомендувалося заміняти на іменники з
суфіксом -ання ( -яння) (доставляння, трактування, копання, відмивання, відкочування)
або безсуфіксні іменники (перевіз, розтяг, навар, похід, вичерп, розпоряд).
Майже не вживалися на той час в українській мові термінологічні прикметникові
форманти -подібний та -видний. Рекомендувалися суфікси -уват-, -аст-, -ист-:
віялкуватий, клинуватий, краплюватий, крапчакуватий, порошкуватий, крапчастий,
краплистий. У другій половині 30-х років ці форми повністю замінилися іншими:
віялоподібний, клиноподібний, краплеподібний, пунктироподібний, порошкоподібний, хоча
такі форми вживалися в науково-технічних текстах паралельно з першими і раніше
(замкоподібний, трапезоїдальний – стеблуватий, дудкуватий, конусуватий,
кружілястий, кружалуватий, вилкуватий. Мовознавці здебільшого рекомендували
обмежувати використання іменників з суфіксами -ч- , -чик-, -щик- (передача,
покажчик, мурівщик), прикметників з суфіксами -очн(ий), -ечн(ий), -альн(ий)
(перевірочний, зварочний, копієчний, обертальний, пірамідальний, пропорціональний,
інструментальний), які поширилися у другій половині 30-х років.
Через хиткість термінологічних норм у науково-технічних текстах 20 – 30-х років
спостерігалося паралельне вживання суфіксів -ов-, -аль-, -ич-, -н-: чотиритактовий,
циліндровий, машиновий, квадратовий, інструментовий, мосяжовий, обертовий,
транспортовий – обертальний, переміщальний, циліндричний, транспортний.
У реченнях з порівняльним значенням перевага надавалася подвійному сполучнику
що  то: “Що нижча температура охолоджувальної рідини, то сильніша її гартувальна
здібність”, а не чим  тим, усталеному й унормованому пізніше.
4 На межі 20 – 30-х років розвиток української науки був припинений, а з середини
30-х років відбувся наступ на українські наукові установи та їх працівників. З часом старі
кадри української науки, за винятком поодиноких постатей, були знищені. У другій
половині 30-х років відбувалося інтенсивне проникнення російської лексики,
граматичних і синтаксичних форм в українську літературну мову, зокрема, і в науковий
стиль. Наприклад, повністю усуваються розходження у вживанні категорії роду спільних
з російською мовою іменників іншомовного походження: бензина – бензин, метода –
метод, табеля – табель, силюета – силует, шлюза – шлюз, класа – клас, аналіза – аналіз,
багета – багет, еліпса – еліпс, синтеза – синтез, програм – програма і т. ін. Характерним
явищем тогочасного синтаксису наукової мови було розширення функцій прийменника
по з формами іменників у місцевому відмінку, що пояснюється впливом російської мови,
наприклад: підручник по математиці, словник по комунальному господарству, посібник
по діловодству, лекція по ботаніці та інші.
Так було започатковано процес русифікації української наукової мови, що тривав
понад п’ятдесят років і який настільки негативно позначився на свідомості багатьох
українців, що й зараз, майже через десять років незалежності і самостійності, російська
мова продовжує панувати у всіх сферах буття, а українські словники так і продовжують
калькування: учбовий – хоч треба навчальний; додержуватись – хоч треба
дотримуватись; обумовлений – хоч треба зумовлений і под.
Це ніяк не сприяє мовному національному відродженню, тому сьогодні, маючи
приклад 30-х років, слід досить серйозну увагу приділяти розвитку української
термінології на власному ґрунті, звичайно, залишаючи усталені, загальновживані й
загальноприйняті назви.
Наприкінці XXст. З утвердженням незалежності України, з прийняттям Закону про
мови, яким за українською мовою визнано її статус державної, почався процес
оздоровлення науки, наукової термінології, збагачення фахових терміносистем
відповідно до рівня сучасного розвитку наук питомо українськими термінами і
терміносполученнями.

15