Page 13 - 4487

ЛЕКЦІЯ 3

Становлення і розвиток наукового стилю української мови

План

1 Наукові твори Київської Русі, Острозької, Києво-Могилянської академії.
2 Наукове товариство ім. Шевченка: формування української наукової термінології.
3 Розвиток української наукової мови у 20-30 рр. XX ст.
4 Сучасний етап розвитку української наукової мови.

1 Науковий стиль СУМ почав формуватися ще в давній книжній українській мові за
зразками і під впливом грецької і латинської мов (латина на той час була мовою наук усієї
Європи). Частково науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом
спеціалізації їх вжитку і термінологізації значень. Хоч «наука» Київської Русі була
популяризаторською, все ж вона мала істотне значення для становлення наукового стилю
української мови. Визначними творами наукової літератури того часу були історичні
переклади, зокрема переклад світової історії Іоана Малали (VI ст.), що являв собою історію
Давньої Греції, Риму та Візантії; «Хроніка»Георгія Многогрішного, в якій йдеться про
історію Візантії. Елементи наукового викладу є і в «Ізборнику» Святослава (1073). Крім
історичних творів, у X–XI ст. були поширені й природничі. Це насамперед «Шестодневи» –
виклад природознавства у формі коментаря до історії шести днів творення світу.
Популярним тоді був «Фізіолог» – збірка оповідань про навколишній світ. Науковий
характер мав також збірник сентенцій знаменитих людей «Бджоли» та ін.
У XVI-XVII ст. наукові книги готувалися і видавалися українськими вченими в
Острозькій академії, Львівському братстві, Києво-Могилянській академії, Києво-Печерській
лаврі та в інших навчальних закладах, братствах, монастирях України. У Києво-
Могилянській академії, наприклад, було розроблено теорію онтології терміна, виділено
властивості наукових номінацій.
Відсутність українських наукових установ та вищих навчальних закладів в Україні у
часи бездержавності, постійні заборони урядів різних держав викладати українською мовою і
друкувати книги негативно позначилися на розвитку наукового стилю. Тільки у середині
XIX ст. почав формуватися науковий стиль нової української мови у своєму науково-
популярному різновиді.
Сподвижниками загальнонаціональної наукової мови в Україні були Пантелеймон
Куліш, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Іван Огієнко, Михайло Грушевський, Агатангел
Кримський, Борис Грінченко, Олена Курило та ін. Ці вчені вважали, що створення наукової
української мови є цілком закономірним і неминучим процесом у розвитку літературної
мови.
Журнал «Основа» та заснована в 1868 р. «Просвіта» були першими і на той час
єдиними осередками, що гуртували навколо себе науковців.
2 У 1873 році було засноване у Львові Товариство ім. Т. Шевченка, перетворене в 1892
році з літературного товариства, яким воно було спочатку, на товариство суто наукове.
Завданням цієї нової наукової установи, що перебувала поза межами впливу російської
цензури, було об’єднання українських наукових сил з усіх українських земель і тих, що
працювали на чужині, для вільної наукової співпраці рідною мовою. Утворення
Наукового товариства ім. Т. Шевченка означало новий етап у розвитку української науки,
тому що вперше було створено організацію всеукраїнського значення, яка охоплювала
різні галузі науки. Утворився український науковий центр для всіх ділянок науки.
Наукове товариство ім. Т. Шевченка отримало змогу довершити працю попередніх
поколінь українських науковців: за допомогою об’єктивних даних довести окремішність
українського народу і його культури. У науковому світі Наукове товариство ім.

12