Page 11 - 4487

одному чітко визначеному контекстом значенні, завдяки чому досягається однозначність
висловлювань. Наприклад, із 7 зафіксованих у 11-томному Словнику української мови
значень дієслова «займати» науковий текст реалізує лише значення «заповнювати собою
якийсь простір» і т. ін.
Загальновживані слова набувають узагальненого значення. Називаючи предмет,
говорячи про явище, автор наукового твору має на увазі не конкретний предмет чи явище, а
клас предметів, ряд явищ, наприклад: Вакуум – це перший бар’єр, який стоїть між людиною
і космічним простором. Ідеться не про конкретну особу, а про конкретний вид
високоорганізованих мислячих істот.
У науковому тесті багато прізвищ авторів, власних назв, цифрових даних, які
аргументують наукові положення і підсилюють достовірність висловленого.
Широко представлена літературно-книжна лексика, професіоналізми.
Незважаючи на розмаїття лексичних засобів наукової мови, лексичну основу
наукового тексту становлять терміни.
Сучасна мова науки та техніки висуває до термінів кілька вимог. Найважливішими з
них є такі:
1. Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови.
2. Термін повинен бути систематичним.
Термінові притаманна властивість дефінітивності, тобто кожен термін зіставляється з чітким
окресленим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття. Дефініція – лінгвістичний опис
значення.
3. Термінові властива відносна незалежність від контексту.
4. Термін повинен бути точним.
5. Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога нерідко суперечить вимозі
точності, тобто повноти терміна.
6. Термін повинен бути однозначним в межах певної терміносистеми.
7. Термінові не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.
8. Термін повинен бути милозвучним.
9. Терміни експресивно нейтральні.

4 а) Морфологічний
У науковому стилі частотність вживання іменників порівняно з іншими частинами
мови дуже висока, що визначає іменний характер цього стилю.
Широковживані іменники з абстрактним значенням із суфіксами –ість, ств(о),
от(а), изм та ін.: гнучкість, дотація, ефективність, рентабельність, новаторство,
виробництво, інтеграція, інновація, знецінення, новизна, нарахування, банкрутство.
Іменники, які в загальновживаній мові не мають множини, набувають такого значення
в наукових текстах: широти, води, температури, вартості.
Серед прикметників відносні переважають над якісними.
Одна з особливостей стилю – відсутність особового займенника я. Часто вживані
вказівні займенники цей, той, такий. Вони забезпечують зв’язність логічного викладу
думки.
Однією із характерних особливостей є узагальнене, абстраговане, «позачасове»
вживання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як властиві предметам
постійні ознаки.
Час представлений найбільше теперішнім постійної дії, що позначає її безперервність,
або абстрактним теперішнім та абстрактним майбутнім. Наприклад: Банківським договором
вважають домовленість про касово-розрахункове обслуговування.
Визначальною особливістю є вживання першої особи множини теперішнього часу для
підкреслення скромності автора та для залучення читача до спільних з ним дій. Наприклад:
Ми не обмежуємо себе виключно ліцензійною діяльністю.

10