Page 12 - 4487

Як засіб зв’язку мікротем тексту, логічного переходу в розгортанні думок вживаються
форми майбутнього часу: «Звернімось до головних компонентів державності».
У науковому стилі дієслова часто використовуються у ролі компонентів дієслівно-
іменних сполучень, у яких основне смислове навантаження виражається іменниками:
проводити дослідження, здійснювати аналіз, знаходити застосування. Це пов’язано з тим, що
в науковій літературі визначення понять переважає над назвою дій. Широко вживаються у
текстах наукового стилю дієслова-зв’язки, що сприяє створенню узагальнено-відстороненого
колориту: бути, являти (собою), служити, володіти.
Переважають дієслова недоконаного виду, оскільки, як правило, йдеться про розвиток
чогось.
Типові сполучники і відносні слова відповідно до того, що; внаслідок того, що; після
того, як; залежно від того, що; часті парні конструкції із сполучниками: не тільки (не
лише), але (а) й; як …, так і.
Послідовність логічного міркування передають словосполученнями і словами
наприклад, так, крім, тобто, а саме, за винятком, на відміну, таким чином та деяких інших.
4 б) Синтаксичний
На синтаксичному рівні узагальнено-відстороненість виражається у виведенні із
структури речення суб’єкта дії і зосередженні уваги на самій дії. Такими є неозначено-
особові, узагальнено-особові, безособові речення.
У мові наукових текстів особливо часто трапляються великі за обсягом складної
будови речення. Переважають складні сполучникові речення (складносурядні та
складнопідрядні), оскільки сполучники дають змогу членувати зміст і чіткіше передавати
смислові і логічні зв’язки між частинами змісту і речення. Складні речення є зручною
формою вираження складної системи наукових понять, установлення певних відношень між
ними: причина і наслідок, доведення і висновки тощо. Усі види речень часто ускладнені
відокремленими членами речення, що підвищує їх спаяність.
Підкреслена логічність викладу виявляється також у вживанні однорідних членів
речення із узагальню вальним словом, які розкривають родове поняття за допомогою
вужчих, видових понять.
Широко вживаються у наукових текстах вставні слова і словосполучення, які
увиразнюють логіку мислення, послідовність викладу (по-перше, по-друге, відповідно,
отже). Для об’єднання частин тексту, зокрема тісно пов’язаних логічними зв’язками
абзаців, використовуються слова і словосполучення, які вказують на цей зв’язок: тому,
спочатку, потім, насамперед, насамкінець тощо. Підкресленій логічності і послідовності
викладу сприяє також і прямий порядок слів у реченні.
Характерні усталені словосполучення: має (мають) місце; існує думка;
виходячи з.

11