Page 10 - 4487
P. 10

ЛЕКЦІЯ 2

                          Науковий стиль у системі стильової диференціації української мови


                                                            План

               1 Мета, завдання, сфера застосування наукового стилю.
               2 Підстилі та жанри наукового стилю.
               3  Репрезентація української наукової мови на лексичному рівні.
               4 Граматичні ресурси української наукової мови:
               а) морфологічні засоби наукового стилю;
               б) синтаксичні засоби наукового стилю.

               1    Науковий стиль належить до книжних стилів літературної мови, яким властиві попередня
               підготовленість  висловлювання,  ґрунтовна  обізнаність  з  проблемами  і  темами,  моно
               логічність,  унормованість  мови.  Сфера  його  використання  –  наукова  діяльність,  науково-
               технічний прогрес суспільства.
                     Зміст стилю – теоретичні відомості та практичні знання про людство, природу і Всесвіт.
                     Мета стилю – повідомлення нового знання про дійсність і доведення його істинності.
                     Основними  стильовими  ознаками  наукового  стилю  є  абстрагованість,  узагальненість,
               підкреслена логічність, однозначність і точність, ясність і об’ктивність викладу, доказовість,
               логізована  оцінність,  переконливість,  аналіз,  синтез,  аргументація,  пояснення  причинно-
               наслідкових відношень, висновки та ін.
                     У  науковому  стилі  добір  і  поєднання  мовних  засобів  значною  мірою  залежить  від
               підстилю,  змісту  наукової  праці,  мети  наукового  повідомлення  і  ситуації.  Спільним  для
               більшості  текстів  цього  стилю  є  використання  абстрактної  лексики,  символів,  великої
               кількості  термінів,  схем,  таблиць,  графіків,  часто  іншомовних  слів,  наукової  фразеології,
               цитат, посилань, однозначної загальновживаної лексики, відсутності тих мовних засобів, які
               б  указували  на  особу  автора,  його  уподобання  (особових  займенників,  особових  форм
               дієслів, емоційно-експресивних суфіксів тощо).
                     Наукові тексти мають типову композиційну структуру: вони послідовно членуються на
               розділи, параграфи, пункти, підпункти.
               2    У науковому стилі виокремлюють такі підстилі:
                          власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези), у
                            межах  якого  виділяють  науково-інформативний  різновид  (реферат,  анотація,
                            огляд)  та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги);
                          науково-популярний  (виклад  наукових  даних  для  нефахівців  –  книги,  статті  у
                            неспеціальних журналах, лекції тощо);
                          науково-навчальний (підручники, посібники, лекції, словники тощо).
                     Зберігаючи  основні  ознаки  стилю,  кожний  підстиль  і  жанр  характеризується  своїми
               особливостями      використання     мовних     засобів.   Власне    науковий     підстиль    має
               інтернаціональні загальнонаукові терміни; науково-популярний – використовує й елементи
               художнього  мовлення  (епітети,  порівняння,  метафори),  щоб  зацікавити  слухача;  науково-
               навчальний  –  характеризується  доступністю  викладу  інформації,  спрощеністю  системи
               доведень, поступовим та послідовним уведенням термінологічної лексики.

               3 Провідна і постійна ознака лексичного рівня наукового стилю – термінологічність, тобто
               наявність  термінологічної  лексики  і  фразеології  (баланс,  аналіз,  диференціація).  Вживання
               великої кількості термінів, слів у прямому значенні, обмеження синонімічних замін творять
               точність наукового стилю. Основний компонент – загальновживана лексика. ЇЇ характерна
               ознака – однозначність. Багатозначні  слова виступають у текстах наукового стилю лише в


                                                               9
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15