Page 6 - 4487

ЛЕКЦІЯ 1

Мовна особистість дослідника в соціокультурній парадигмі
ХХІ ст.

План

1. Вступ. Мета за завдання курсу.
2. Поняття про науку та псевдонауку.
3.Стан мовної наукової культури.
4. Мовно-фахові компетенції молодого дослідника-економіста.

1. Вступ. Мета та завдання курсу

Мета курсу – поглибити знання студентів про науковий стиль української мови, його
лексико-граматичні ресурси; допомогти майбутнім фахівцям опанувати основні стратегії
роботи з сучасним українським науковим текстом.

Завдання курсу:
– поглибити знання студентів про науковий стиль української мови;
– розширити уявлення про українську наукову мову, мовні засоби наукового тексту;
– опанувати технології роботи із сучасним українським науковим текстом;
– розвивати професійні мовнокомунікативну, мовнотермінологічну, дослідницьку
компетенції студентів,
– сформувати навички мовного оформлення і композиційно-смислової побудови наукового
твору.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні знати:
–стильові ознаки української наукової мови, жанрові різновиди наукового стилю;
– короткі відомості з історії становлення і розвитку наукового стилю української мови;
– правила побудови і культури читання наукового тексту, особливості конспектування,
анотування, реферування наукових джерел;
– мовні засоби організації наукової інформації в науковій статті;
– обов'язкові вимоги до оформлення цитат, списку використаних джерел у науковій роботі;
– мовні кліше для написання рецензії та відгуку;
– комопозиційно-логічну побудову усної наукової доповіді, повідомлення, виступу.

2. Наука як феномен культури
Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про
природу, суспільство й мислення. Необхідність наукового підходу до усіх видів людської
діяльності змушує науку розвиватися швидшими темпами, ніж будь-яку іншу галузь
діяльності.
Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового
знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутих наукових знань, що є основою
наукового розуміння світу. Науку ще розуміють як одну з форм людської свідомості.
Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що у свою чергу викликало
об’єктивну необхідність здобуття знання. Знання – перевірений практикою результат
пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Процес руху людської думки
від незнання до знання називають пізнанням. Пізнання – це взаємодія суб’єкта й об’єкта,
результатом якого є нове знання про світ. Основою і рушійною силою пізнання є практика,
вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Теоретичні
знання створюють надійну основу розуміння сутності явищ об’єктивної дійсності.

5