Page 214 - 4444
P. 214
може реалізуватись інакше, як через індивідуальну діяльність. Вона є загальним
проявом соціального. Діалектика індивідуального й соціального дає змогу
зрозуміти таємницю суб'єкта історичного процесу: суб'єкт має поєднувати в собі
ті й інші характеристики. Він постає як "особа" в суспільстві і суспільство в
"особі", як індивід та соціальні спільноти, що формуються на засадах єдності
історичної долі, обставин життєдіяльності, інтересів та цілей індивідуально-
соціального розвитку суспільства.
Людина усвідомлювала себе, з одного боку, як частина природи, з другого -
як така істота, що протиставляє себе природі, підноситься над нею. Перший
аспект запримітили й обгрунтували представники матеріалізму, другий -
ідеалізму. Протиставивши себе один одному, вони "розірвали" уявлення про
людину на дві частини, подали її як природну (матеріалізм) та духовну
(ідеалізм) істоту. Проте хіба матеріальне та духовне не знаходять в людині
органічного поєднання? А якщо це так, то ж воно має дістати філософське
обгрунтування.
Людина - частина природи. Вона живе в природному середовищі. Ма-
теріалізм обґрунтовував цей аспект від Фалеса до Л.Фейербаха й К.Маркса.
Людина - діяльна істота, завдяки діяльності вона перетворює природу,
виготовляє засоби для існування. Діяльність людини має предметний, а не лише
духовний характер, як вважали Й.Фіхте, Г.Гегель. Діяльність є предметною,
тому що її результатом є матеріальні предмети. Духовність визначає її
спрямованість, сутність, але ж природа перетворюється на продукти споживання
лише практично! Завдяки діяльності людина вирізняється з природного
середовища.
Людина — предметна істота. В предметах, що є результатом її діяльності,
людина втілює своє розуміння світу, свій розум, властивості, інтереси, потреби,
почуття. Світ, що оточує людину, — це світ створених нею предметів. Людське
буття - предметне. В предметах людина відтворює свій внутрішній світ.
Людина - мисляча істота. Вона свідомо ставиться до свого буття, пізнає
світ. Свідомість — виключно людська ознака.
213
