Page 217 - 4444

Поняттям "індивід" позначають, як правило, конкретну людину, своєрідний

соціальний атом, сукупність яких становить групу, верству, колектив,

суспільство в цілому.

Індивід означає окремість існування людського. Він поєднує в собі при-

родне, біологічне, психологічне і соціальне, тобто відтворює в одній особі всі

людські якості. Кожен індивід існує окремо і водночас разом з іншими, із своїм

власним життям і спільними потребами, інтересами, цілями, справами.

У суперечливій спільній єдності індивід водночас постає і як індивіду-

альність, і як особистість. Цивілізоване суспільство зацікавлене в розвитку в

індивіді й того, й іншого в їх гармонійному поєднанні; антагоністичне суспі-

льство, навпаки, зумовлює розвиток у людині лише певного набору якостей,

принижує як індивідуальність, так і особистість. Звичайно, волелюбна натура

людина чинить опір такому приниженню. Це виливається в дійовий протест, що

приводить до ствердження незаперечної індивідуальності, особистості або до

повної деградації зазначених якостей, або до рабського (тваринного) існування.

Соціальна філософія, стосовно типології особистості, грунтується на таких

критеріальних засадах, як ставлення людини до власності та влади, місце та

роль людини в системі соціальних, передусім матеріальних відносин, діяльна

участь у громадському житті суспільства тощо. За цими критеріями особистість

постає як представник тієї чи іншої соціальної спільноти й, насамперед, як

повноважний представник суспільного класу, нації, народності.

Отже, центральним завданням соціальної філософії з даної нроолеми є тео-

ретичне обгрунтування перспектив розвитку особистості в історії. Соціальна

філософія визначає майбутнє людини як суттєву, але не самовизначальну

складову її реального історичного життя. Майбутнє вплетене в історію, воно

поряд з нами і разом з тим міститься в ще десь там, куди людству належить
дійти. Ось чому перспективу особистості соціальна філософія шукає в істо-

ричних закономірностях розвитку людства, у сьогоденному бутті цивілізації.
Вона ніби продовжує в майбутнє ті фундаментальні лінії, що визначаються

загальноцивілізаційними засадами існування та розвитку суспільства. Це -
єдність людини й природи, висока свідомість та цілеспрямована діяльність,

216