Page 211 - 4444

суб'єктом? Історичні джерела свідчать, що наприклад, у Спарті головною рисою

людини вважалась її суспільна доблесть. Спартанці займались гімнастикою,

відточували майстерність володіння зброєю, виховували в собі вміння долати

труднощі. Мужність, витривалість, байдужість до смерті, товариськість - ось

головні доблесті спартанця, завдяки яким він посідав гідне місце у суспільстві й

ставав шанованою людиною.

В Афінах головною рисою соціального статусу особистості вважалась її

індивідуальність, а в Давньому Римі - внесок людини у розвиток державності. З

точки зору християнської ідеології, головна доблесть людини - у покорі, а так

звана буржуазна ідеологія визначала провідною рисою кількість капіталу.

Як бачимо, риси особистості як суб'єкта суспільно-історичного процесу

змінюються зі зміною історичних епох, кожна з яких ставить їй вимоги, зу-

мовлені власною специфікою, характером економічних, соціально-політичних

та духовно-культурних процесів, суперечностей, конфліктів. Кожна доба

формує свого суб'єкта. Разом з тим суб'єкт має свої загальні риси, що

притаманні йому безвідносно до історичного часу і простору. Завдання полягає

в тому, щоб визначити їх.

Аналіз різноманітних філософських, історичних та культурологічних

текстів, що стосуються зазначеної проблеми, свідчить, що чи не найпершою

головною рисою, за якою визначається статус суб'єкта суспільного розвитку,

має бути високий рівень суспільної свідомості. Суб'єкт історії - це людина чи

спільність, які осмислили своє місце в житті, визначились у власних потребах та

інтересах, самі формують цілі діяльності, створюють програми їх втілення. Аби

набути статусу суб'єкта, людина мусить володіти життєвою мудрістю, свідомо

ставитися до життєвих реалій, осмислювати їх суперечності, приймати

самостійні рішення.
Свідомість — перша ознака суб'єкта соціальної дії. Без свідомості суб'єкта

бути не може. Звичайно, вона має історичний характер, співзвучна духу епохи.
Рівень свідомості визначається рівнем розвитку суспільства. Наприклад, давні

мислителі не знали вищої математики й жили за законами Евклідової геометрії.
Проте на основі цього та інших фактів не можна дійти висновку, що вони не

210