Page 210 - 4444
P. 210

майбутнього, а в смисловому відношенні є чимось більшим, ніж те, що звичайно

               називають історією. Власне, це й є історичність.

                     Отже,  людиною  в  повному  розумінні  слова  треба  стати,  тобто  досягти

               певного рівня фізичного та інтелектуального, морального і соціального ста ну,

               оволодіти  певним  видом  діяльності,  виробити  власне  ставлення  до  дійсності,

               іншими словами - ствердити себе як суб'єкта суспільного розвитку, господаря

               власної долі.

                     Що ж таке суб'єкт суспільного розвитку? Коли людина стає ним? Знайти

               відповідь  на  ці  запитання  далеко  не  просто.  Поняття  суб'єкта  суспільно-

               історичного  розвитку  є  надзвичайно  складним.  Як  відомо,  на  думку  давніх

               мислителів,  суб'єктом  є  видатні  державні  діячі,  політики,  королі  тощо.  Саме

               вони  -  помазаники  Божі  -  творять  історію,  втілюють  у  ній  власні  почуття  та

               прагнення. Щодо народу,  то  це  - натовп, який завжди зверне туди,  куди його

               поведуть вожді.

                     Дещо іншу думку з цього приводу висловив Г.Гегель. Історію творить так

               званий світовий розум, хитрість якого полягає в тому, що він втілює свій задум

               у  життя  засобами  діяльності  людей,  що  складають  конкретне  суспільство  у

               певний проміжок часу. Суб'єктом суспільно-історичного процесу, таким чином є

               світовий розум - абсолютна ідея, зрештою - Бог, а не конкретні люди.

                     Ідея  Бога-творця  пронизує  всю  релігійну  філософію.  Певною  мірою  вона

               притаманна  і  персоналізму,  філософії  життя,  містичним  філософським

               напрямам,  зокрема  таким  їх  представникам,  як  В.Соловйов,  П.Флоренський,

               Л.Шестов, М.Лосський.

                     У Ф.Ніцше суб'єктом історії є надлюдина. Вона стоїть по той бік добра і

               зла,  а  в  прагненні  до  влади  сама  собі  встановлює  моральні  норми  та  правила


               суспільного  співжиття.  Її  воля  -  гарант  її  власної  свободи  й  соціально-
               історичної  творчості.  Саме  тут  надлюдина  набуває  риси,  що  дозволяють  їй


               утвердити себе суб'єктом суспільного процесу.
                     У марксистській філософії суб'єктом  історії є, дійсно, людина.  Немає  її  -


               немає  й  історії.  Та  чи  всі  люди  певною  мірою  є  суб'єктами  історичного
               розвитку? Якщо не всі, то якими рисами має бути наділена людина, щоб стати




                                                              209
   205   206   207   208   209   210   211   212   213   214   215