Page 212 - 4444
        P. 212
     були  суб'єктами,  вони  мали  свідомість,  притаманну  певній  добі.  І  хоч  рівень
               Їхньої  свідомості'був  значно  нижчий  за  сучасний,  люди  користувалися
               знаннями, створювали гіпотези перебудови суспільних стосунків чи соціальних
               інститутів,  розмірковували  над  минулим  і  майбутнім,  обґрунтовували  мету  та
               завдання  суспільного  розвитку,  тобто  жили  й  мислили,  що  й  дає  змогу  нам
               визначити їх як суб'єктів.
                     Щоб  бути  суб'єктом,  самої  свідомості  ще  не  досить.  Можна  бути  високо
               свідомим і не користуватися духовними надбаннями, не втілювати їх у життя, в
               систему  соціальних  технологій.  Бездіяльна  свідомість  руйнує  особистість.
               Свідомість  має  бути  діяльною,  тобто  втілюватися  в  практику,  матеріальне
               виробництво,  соціально-політичні  відносини,  побут  і  культуру.  Таким  чином,
               суб'єкт  -  це  людина,  яка  організовує  і  здійснює  свою  діяльність  на  засадах
               суспільної  свідомості.  Бездіяльність  -  атрибут  пасивної  маси  населення,  а  не
               історичного  суб'єкта.  Суб'єкт  тому  і  є  суб'єктом,  що  він  діє,  діє  свідомо  й
               цілеспрямовано, спираючись на знання й культурні надбання, що виробило на
               цей час людство.
                     Свідомість та діяльність - головні засади становлення суб'єкта суспільного
               розвитку.  Це  необхідні,  але  недостатні  умови.  У  суб'єкта  історії  має  бути  ще
               одна риса - вміння прогнозувати можливі наслідки діяльності, коригувати її. У
               історично-культурологічних  текстах  не  завжди  приділяють  належну  увагу  цій
               ознаці.  Висвітлюючи  діяльність  історичних  осіб,  дослідники,  як  правило,
               романтизують, звеличують, опоетизовують її. Внаслідок цього діяльність постає
               як  сукупність  випадкових,  свавільних  дій,  а  дійова  особа  -  як  мудра  істота,
               впевнена  у своїй безпомилковості та безгрішності. Як свідчать  історичні дже-
               рела,  князь  Володимир  був  мудрою  і  зваженою  людиною.  Він  радився  з  дру-
               жиною, багато читав, володів даром передбачення. Перш ніж прийняти грецьке
               християнство як нову державну релігію Київської Русі, Володимир мав бесіди з
               представниками  багатьох  світових  релігій.  Він  ознайомився  з  характером
               богослужіння, вивчив символи віри, зіставив їх з традиціями і звичаями язичної
               Русі.
                                                              211
     	
