Page 212 - 4444
P. 212

були  суб'єктами,  вони  мали  свідомість,  притаманну  певній  добі.  І  хоч  рівень

               Їхньої  свідомості'був  значно  нижчий  за  сучасний,  люди  користувалися

               знаннями, створювали гіпотези перебудови суспільних стосунків чи соціальних

               інститутів,  розмірковували  над  минулим  і  майбутнім,  обґрунтовували  мету  та

               завдання  суспільного  розвитку,  тобто  жили  й  мислили,  що  й  дає  змогу  нам

               визначити їх як суб'єктів.

                     Щоб  бути  суб'єктом,  самої  свідомості  ще  не  досить.  Можна  бути  високо

               свідомим і не користуватися духовними надбаннями, не втілювати їх у життя, в

               систему  соціальних  технологій.  Бездіяльна  свідомість  руйнує  особистість.

               Свідомість  має  бути  діяльною,  тобто  втілюватися  в  практику,  матеріальне

               виробництво,  соціально-політичні  відносини,  побут  і  культуру.  Таким  чином,

               суб'єкт  -  це  людина,  яка  організовує  і  здійснює  свою  діяльність  на  засадах

               суспільної  свідомості.  Бездіяльність  -  атрибут  пасивної  маси  населення,  а  не

               історичного  суб'єкта.  Суб'єкт  тому  і  є  суб'єктом,  що  він  діє,  діє  свідомо  й

               цілеспрямовано, спираючись на знання й культурні надбання, що виробило на

               цей час людство.

                     Свідомість та діяльність - головні засади становлення суб'єкта суспільного

               розвитку.  Це  необхідні,  але  недостатні  умови.  У  суб'єкта  історії  має  бути  ще

               одна риса - вміння прогнозувати можливі наслідки діяльності, коригувати її. У

               історично-культурологічних  текстах  не  завжди  приділяють  належну  увагу  цій

               ознаці.  Висвітлюючи  діяльність  історичних  осіб,  дослідники,  як  правило,

               романтизують, звеличують, опоетизовують її. Внаслідок цього діяльність постає

               як  сукупність  випадкових,  свавільних  дій,  а  дійова  особа  -  як  мудра  істота,

               впевнена  у своїй безпомилковості та безгрішності. Як свідчать  історичні дже-

               рела,  князь  Володимир  був  мудрою  і  зваженою  людиною.  Він  радився  з  дру-


               жиною, багато читав, володів даром передбачення. Перш ніж прийняти грецьке
               християнство як нову державну релігію Київської Русі, Володимир мав бесіди з


               представниками  багатьох  світових  релігій.  Він  ознайомився  з  характером
               богослужіння, вивчив символи віри, зіставив їх з традиціями і звичаями язичної


               Русі.






                                                              211
   207   208   209   210   211   212   213   214   215   216   217