Page 212 - 4444

були суб'єктами, вони мали свідомість, притаманну певній добі. І хоч рівень

Їхньої свідомості'був значно нижчий за сучасний, люди користувалися

знаннями, створювали гіпотези перебудови суспільних стосунків чи соціальних

інститутів, розмірковували над минулим і майбутнім, обґрунтовували мету та

завдання суспільного розвитку, тобто жили й мислили, що й дає змогу нам

визначити їх як суб'єктів.

Щоб бути суб'єктом, самої свідомості ще не досить. Можна бути високо

свідомим і не користуватися духовними надбаннями, не втілювати їх у життя, в

систему соціальних технологій. Бездіяльна свідомість руйнує особистість.

Свідомість має бути діяльною, тобто втілюватися в практику, матеріальне

виробництво, соціально-політичні відносини, побут і культуру. Таким чином,

суб'єкт - це людина, яка організовує і здійснює свою діяльність на засадах

суспільної свідомості. Бездіяльність - атрибут пасивної маси населення, а не

історичного суб'єкта. Суб'єкт тому і є суб'єктом, що він діє, діє свідомо й

цілеспрямовано, спираючись на знання й культурні надбання, що виробило на

цей час людство.

Свідомість та діяльність - головні засади становлення суб'єкта суспільного

розвитку. Це необхідні, але недостатні умови. У суб'єкта історії має бути ще

одна риса - вміння прогнозувати можливі наслідки діяльності, коригувати її. У

історично-культурологічних текстах не завжди приділяють належну увагу цій

ознаці. Висвітлюючи діяльність історичних осіб, дослідники, як правило,

романтизують, звеличують, опоетизовують її. Внаслідок цього діяльність постає

як сукупність випадкових, свавільних дій, а дійова особа - як мудра істота,

впевнена у своїй безпомилковості та безгрішності. Як свідчать історичні дже-

рела, князь Володимир був мудрою і зваженою людиною. Він радився з дру-

жиною, багато читав, володів даром передбачення. Перш ніж прийняти грецьке
християнство як нову державну релігію Київської Русі, Володимир мав бесіди з

представниками багатьох світових релігій. Він ознайомився з характером
богослужіння, вивчив символи віри, зіставив їх з традиціями і звичаями язичної

Русі.

211