Page 145 - 4444
P. 145

здобувати із змісту загальних ідей всі знання про зовнішній світ. Результати ж

               знання в силу тотожності буття і мислення приписуються зовнішнім об'єктам.

                     Основний  висновок  емпіричної  теорії  пізнання  прямо  протилежний  ра-

               ціоналізму.  Умови  виникнення  знання  знаходяться  поза  суб'єктом  пізнання,

               основним  джерелом  пізнання  є  відчуття,  саме  ж  знання  є  результат  обробки

               матеріалів,  одержаних  чуттєвими  органами.  Розум,  звичайно,  бере  участь  у

               обробці чуттєвих даних, але він не додає до знання нічого нового.

                     Ні  та,  ні  друга  із  розглянутих  моделей  теорії  пізнання  не  володіє  вирі-

               шальними  перевагами,  але  у  них  позначені  найслабкіші  точки  гносеологічної

               проблематики і підготовлений грунт для виникнення синтетичних концепцій.

                     Засновник  німецької  класичної  філософії  Імануїл  Кант  справив  великий

               вплив  на  наступний  розвиток  світової  філософської  думки.  Актуальність  його

               ідей  невтрачена  і  для  нашого  часу.  Можна  вважати,  що  Кант  підвів  підсумок

               попередньому  розвитку  філософії  і  багато  в  чому  визначив  її  проблематику  в

               подальшому. Особливо це стосується теорії пізнання.

                     Кант  виходить  з  відмінності  чистого  і  емпіричного  пізнання.  Будь-яке

               пізнання розпочинається з досвіду. Зовнішні предмети лише впливають на наші

               органи  чуттів,  спонукаючи  до  життя,  пізнавальні  здібності  людини.  Розсудок

               пов'язує, порівнює, синтезує чи аналізує одержані уявлення, переробляє чуттєві

               враження у пізнанні. Таке пізнання Кант називає досвідом, пізнання за часом не

               може передувати досвіду. Воно розпочинається з досвіду. Як відомо, за Кантом,

               пізнання  розпочинається  не  тільки  лише  з  досвіду,  але  повністю  з  нього

               походить.  Це положення суттєво  відрізняє його  теорію пізнання  від концепції

               емпіризму.  Матеріал  чуттєвих  органів  дає  лише  пер-  шопочатковий  поштовх.

               Наші пізнавальні здібності додають щось від себе. Отже, знання має тенденцію


               до відокремлення, воно в певній мірі не залежить від чуттєвого матеріалу, може
               існувати  самостійно.  Так  виникає  уявлення  про  чисте  знання,  яке  може  бути


               названим теоретичним. Розподіл знання на теоретичне та емпіричне мало дуже
               великі наслідки. На цьому розподілі базувалось багато методологічних програм


               аж до нинішнього часу.






                                                              144
   140   141   142   143   144   145   146   147   148   149   150