Page 142 - 4444

Другою складовою частиною досвіду є знання про суб'єктивний .світ, про

діяльність нашого мислення (нашої душі). Воно досягається з допомогою

рефлексії, розуму, розсудку. Інколи це називають внутрішнім чуттям. Тут

знанню доступні явища які виникають і без діяльності органів чуття

(пригадування, аналіз, синтез, виявлення подібності, аналогія, різні типи ло-

гічних висновків, мисленний експеримент, виявлення протиріч між думками

тощо).

Поняття досвіду є визначальним для емпіричних концепцій теорії пізнання,

і перш за все у зв'язку з проблемою існування дійсної реальності - основи

нашого пізнання, у якій ми не маємо права вагатися. Саме досвід робить наше

пізнання переконливим, добросовісним, виводить його на високий теоретичний

рівень.

Яке ж знання про зовнішній світ одержуємо ми з допомогою сприйняття?

Зрозуміло, що фізичне влаштування світу не може володіти якостями людського

сприйняття його. В кращому випадку ми можемо сказати, що світ влаштований

таким чином, що після його впливу на наші органи чуттів ми одержуємо

сприйняття, які називаємо певними якостями, і закріплюємо за ними конкретні

назви.

Якщо знання про зовнішній світ співпадає з нашим сприйняттям його, то

виходить, що ми знаємо про зовнішній світ лише те, що нами сприйнято,

оскільки сприйняття не належить зовнішньому світу, а являється властивостями

нашої свідомості. Залишаючись на цій точці зору ми не можемо бути упевнені в

існуванні зовнішнього світу, незалежного від нас.

Навіть якщо допустити, що стани свідомості виникають в наслідок впливу

предметів зовнішнього світу на наші чуттєві органи, то висновок про

можливості',пізнання буде досить [песимістичним; знання є, сукупність внут-
рішніх станів свідомості, воно жорстко обумовлене можливістю чуттєвих

органів, за межі цих можливостей переступити неможливо. Така позиція у
питанні про природу знання є причиною сумнівів у пізнавальних можливостях

людини. Що і позначилось як скептицизм.

141