Page 143 - 4444

Як бачимо, чи розуміється відчуття як результат впливу зовнішнього світу,

чи як стан свідомості людини, залежної від людської природи - обидві емпіричні

інтерпретації поняття «знання» приводять до однобічної його трактовки і до

сумнівів у можливості пізнання зовнішнього світу .

Однак не все пізнається через відчуття. Наприклад, ідея причинно-

наслідкових відношень не виникає як результат безпосереднього спостереження

з допомогою чуттєвих органів. Ми можемо прямо спостерігати лише про-

сторовий вплив предметів, часову послідовність їх, але не саме поняття при-

чини. Ще наглядніше нечуттєва природа ідеї причинності стає при розгляданні

явищ більш складних, ніж механічна взаємодія, наприклад таких як хвороба.

Можемо прямо спостерігати симптоми хвороби (підвищення температури тіла,

пониження життєвого тонусу тощо), але ж не вони являються причиною її

виникнення.

Не пізнаються через відчуття й ідеї простору, часу, субстанції, гармонії,

симетрії, руху, спокою. Пояснення походження таких ідей на основі відчуттів

неминуче включає в себе психологічні і навіть ірраціональні моменти.

Спостерігаючи неоднократно повторювальні явища, наступні одне за одним в

часі, людина привчається очікувати слідом за появою першого відчуття друге.

Так виникає ідея причини, і самопояснення цього явища спирається на звичку,

тобто на явно нераціональну складову людської життєдіяльності. Звідси

виходить, що наше знання включає і елементи нечуттєвої природи, які ще

більше суб'єктивні, ніж відчуття.

Але якщо допустити, що все знання про зовнішній світ суб'єктивне і

обумовлене внутрішнім станом свідомості, то вже не можна буде говорити про

те, що знання вірно відображає властивості, зв'язки і відношення предметів

зовнішнього світу, що воно об'єктивно істинне, не залежить від свідомості
окремого індивіда. Більше того, якщо все знання суб'єктивне, то не можна

довести існування зовнішнього світу. Ми можемо тоді лише показувати на
зовнішній світ пальцем і говорити при цьому "Ось це і є об'єктивна реальність".

І виникає парадоксальна ситуація: "з одного боку, предмети зовнішнього світу
активно впливають на чуттєві органи пізнавального суб'єкта, а з другого боку,

142