Page 141 - 4444
P. 141

переносить  недоліки  власних  міркувань  на  саму  істину.  Сенсуалістський  ха-

               рактер теорії пізнання емпіризму приводить до переконання у здійсненні двох

               реальностей: світу явищ та світу речей у собі. Світ явищ  чуттєво сприймаючий

               (точніше  він  сам  результат  діяльності  чуттєвих  органів),  а  світ  речей  в  собі

               можна  лише  мислити,  абсолютного  знання  про  нього  ми  не  маємо.  Згідно

               скептицизму об'єкт пізнання активно впливає на суб'єкт пізнання, який займає

               пасивну  і  споглядальну  позицію.  В  результаті  скептицизм  приходить  до

               положення про відносність істини.

                     Представники  емпіризму  головним  джерелом  пізнання  визнають  чуттєві

               органи людини, розглядаючи раціональні здібності лише як засіб для обробки

               чуттєвих даних. Немає нічого в розумі, чого б не було у чуттях. Межі творчої

               активності  розуму  обмежені  тим  матеріалом,  який  вже  даний  за  допомогою

               органів чуття.

                     Найважливішим  структурним  елементом  у  емпіричній  моделі  пізнання

               виступає  досвід.  Досвід  заснований  на  сприйняттях,  образах,  одержаних  в

               наслідок  діяльності  чуттєвих  органів.  Знання  про  зовнішній  світ  називаються

               при цьому відчуттями, або зовнішнім чуттям. Змістом знання у даному випадку

               є  властивості  тіл,  визначальні  за  їх  впливом  на  органи  чуття.  Наші  відчуття

               подібні  до  приборів  спостереження  (телескопу,  мікроскопу,  підзорної  труби),

               спрямованих  на  об'єкт  спостереження.  Ми  не  знаємо,  як  може  повести  себе

               зовнішній  світ,  тому  займаємо  ніби  позицію  очікування,  чекаємо  ін-

               формаційного  сигналу  від  світу,  наші  відчуття  завжди  налаштовані  на

               сприйняття таких сигналів.

                     Оскільки  у  різних  людей  поділ  сприйняття  дійсності  різний,  знання,

               одержуване таким способом, не є однаковим. Виникають нерозуміння, а також


               сумніви  у  пізнавальних  здібностях  людини.  Людська  природа  обмежена  в
               можливостях  проникнення  у  світ  речей,  і  це  змушує  людину  винаходити  все


               більш  складні  і  тонкі  прибори  з  однією  лиш  метою:  збільшити  можливості
               органів  чуття  і  розширити  в  кількісному  відношенні  дані  спостережень,  які


               залежали б від індивідуальних особливостей конкретного спостерігача.






                                                              140
   136   137   138   139   140   141   142   143   144   145   146