Page 140 - 4444

Аналогія — спосіб розмірковування, за якого конкретному предмету

присвоюються ознаки, які раніше в нього були відсутні, на основі його поді-

бності з іншим предметом.

Дедукція — логічний спосіб міркування, користуючись яким з істинних

засновків при суворому дотриманні правил логіки з необхідністю отримують

істинний висновок. В основі дедуктивних висновків лежить відношення ло-

гічного слідування.

Індукція — логічний спосіб міркування, з допомогою якого із спеціального

знання одержують загальне. Оскільки реальний перебір всіх вихідних засновків

неможливий, висновок тут носить імовірнісний характер.

Розуміння знання як описування результатів впливу зовнішнього світу на

органи чуттів і як внутрішнього стану свідомості, а також абсолютизація ролі

емпіричного ступеня пізнання часто є причиною скептицизму, теорети- ко-

пізнавальна установка якого - принциповий сумнів у достовірності знання,

отримуваного за допомогою органів чуття. Скептицизм апелює до здорового

глузду і гносеологічного психологізму на основі наступних аргументів.

Аргумент від кількісного різноманіття світу. Різноманітність речей і явищ

світу досить значиме, що єдине пізнання недосяжне для маленької і

неповнолітньої людини.

Аргумент від різноманітності людей. Самі люди неодинакові, що

приводить до різного сприйняття одних і тих же речей. Якщо це так, то яким

чином може існувати одиничне і всезагальне знання про світ?

Аргумент від відчуттів. Різноманітність у сприйнятті одних і тих же речей

конкретним індивідом наводить на думку про те, що будь-яка річ володіє

нескінченною множинністю ознак, частина яких, у тому числі і визначальні,

можуть залишитись за межами сприйняття.
4. Аргумент від стану людини. Сприйняття конкретною людиною будь-якої

речі залежить від її організму і може бути різним у різні періоди її життя.
Скептицизм підкреслює ненадійність чуттєвих органів, їх залежність від

оточуючих умов, звичаїв, традицій і рекомендує утримуватись від суджень про
зовнішній світ. Послідовний скептицизм, особливо у варіанті емпіризму,

139