Page 139 - 4444

людини відчуття, уявлення, сприйняття, розум, воля, інтелект, талант, інтуїція,

пам'ять, уява. Пізнавальні здібності часто називають джерелами пізнання.

У теорії пізнання прийнято відрізняти джерело пізнання-органи чуття і

логічне мислення (розум, розсудок), суб'єкт пізнання, наділений тільки що

названими загальними здібностями, і об'єкт пізнання. Розглянемо основні

концепції теорії пізнання.

В якості мети пізнання часто розглядають абсолютно достовірне знання, це

"ідеал знання", який дозволяє виявити критерій науковості. Історія філософії дає

два основних підходи до проблеми пізнання:

визначальною є чуттєва ступінь пізнання, розум володіє відносною са-

мостійністю;

визначальною є раціональна ступінь пізнання.

Ці підходи розділяють два великих філософських напрями: емпіризм і

раціоналізм. Вони розходяться в розумінні досвіду, знання і по-різному ви-

рішують проблему вроджених ідей.

Згідно емпіризму, першою і другою частиною досвіду є результати діяль-

ностей чуттєвих органів. При цьому предмет пізнання є активним початком, а

суб'єкт пізнання пасивний, займає споглядальну позицію. Його пізнавальні

можливості залежать від його пізнавальних здібностей - на скільки точно і в

якому обсязі він може сприймати інформацію про зовнішній світ. Другою

частиною досліду є результати діяльності розуму (аналіз, синтез, дидукція,

аналогія тощо). Раціональна діяльність зводиться до комбінування матеріалу,

який поставляється чуттєвими органами, і не дає принципово нового знання.

Розглянемо основні поняття, які стосуються раціональної щаблини пі-

знання:

Аналіз —спосіб мисяеного розчленування ои'єкта шзнання на частини з
метою виявлення його структурних елементів і відношень між ними.

Синтез — поняття, протилежне аналізу, що характеризує поєднання різних
елементів у єдине ціле.

138