Page 138 - 4444

ЛЕКЦІЯ 12

12.1 Пізнання і творчість

12.2 Емпірична модель теорії пізнання.

12.3 Емпіризм і раціоналізм.

12.4 Синтетична модель теорії пізнання.

12.1 Що пізнає людина? Розкриваючи специфіку пізнавального відношення

людини до дійсності, необхідно з'ясувати структуру даного відношення. Людина

живе в світі, здійснюючи постійний інформаційний і енергетичний обмін з ним

за схемою: вплив зовнішнього світу на людину-сприйняття-обробка інформація-

орієнтування-прийняття рішення-дія (або бездіяння) спрямована назовні. Дана

схема працює як на раціональному так і на рефлекторно-безсвідомому рівнях.

Коли в ній не відбувається ніяких порушень, коли все зрозуміло, тоді

здійснюється звичайна взаємодія людини з дійсністю. Як тільки дана схема

починає давати перебої і не дозволяє приймати виразні і звичні рішення і діяти

стандартним способом, виникає невизначеність у відношенні людини з світом.

Прагнучи усунути невизначеність, людина задається питаннями на зразок

наступних: "чому так відбувається?", "Які засоби потрібні для усунення

невизначеності?", "Чи корисне буде це усунення?", "Які наслідки можуть

наступити?" тощо.

Дана ситуація називається пізнавальною. Вона може виникнути як у по-

всякденному житті, так і в науковій практиці. Дії людини в пізнавальній ситуації

залежать від умов пізнання, які можна назвати пізнавальним контекстом,

останній включає природно - географічний, економічний, матеріально-

технічний, соціокультурні і теоретичні моменти. Можливість і успішність пі-

знання багато в чому визначаються також засобами пізнання, до яких відно-

сяться пізнавальні здібності, дані людині від природи, і матеріально-технічні

засоби створені людиною. Пізнавальні здібності — це індивідуальні якості

137