Page 116 - 4444
P. 116

нелінійного  мислення,  які  можна  віднайти  в  світовій  філософії.  Ми  конче

               потребуємо  цього  саме  сьогодні.  Бо  сьогодні  нам  як  ніколи  потрібен

               неупереджений  погляд  і  здатність  до  нелінійних  рішень  щодо  перспектив

               розвитку людства.

                     Прикладом  ефективного  нелінійного  мислення  може  бути  картина  світу,

               яка  вибудовується  сьогодні  в  синергетиці.  Світ  тут  розглядається  як  складно

               зорганізований і такий, що не установлений, а установлюється. Все, що визначає

               світ  як  структурно  зорганізований,  що  ввіходить  до  його  складу,  являє  собою

               систему  -  певне  поєднання  елементів  у  функціонуючу  цілісність.  Системи

               перебувають у координаційних та субординаційних зв'язках між собою, а кожна

               з  них  знаходиться  також  у  процесі  взаємообміну  речовиною,  енергією  та

               інформацією із середовищем. Кожна система постійно піддається ентропійному

               тиску  і боку середовища, й здатність  її витримувати цей  тиск є показником  її

               внутрішньої  організації.  Чим  одноріднішою  є  система,  чим  менш  вона

               структурована,  тим  меншою  є  її  здатність  витримувати  ентропійні  впливи

               середовища.  Чим  більшою  є  її  внутрішня  багатоманітність,  тим  більше  у  неї

               можливостей  щодо  самоорганізації,  щодо  вдосконалення  в  якусь  іншу,

               досконалішу систему.

                     Отже,  розвиток  -  це  зміна  змін.  Це  закон  і  спосіб  здійснення  буття.  Роз-

               виток - це постійне самозростання буття, набуття ним дедалі нових смислових

               ознак. Імператив сприйняття розвитку: "Цінуймо багатоманітність, запобігаймо

               спрощенню - й ми посприяємо розвитку природи, культури, людини!".

                     Коли  ми  мислимо  розвиток  як  загальний  спосіб  здійснювання  буття,  як

               самозростання  його  смислової  наповненості,  ми  ніяк  не  можемо  обминути

               думкою людину в її ставленні до світу. До того первинного світу, який звичайно


               називають  Всесвітом  і який Сковорода називав  "миром обительним". Справді,
               якщо  буттю  притаманні  постійні  зміни  з  їх  необоротністю,  спрямованістю,


               поступальністю,  то  логічно  припустити,  що  людина  посідає  певне  місце  в
               процесі цих змін, у загальному процесі світового розвитку. А таке припущення


               породжує цілу низку питань, від яких ніде дітися. А це припущення не таке вже
               й самоочевидне. Крім можливості бути узгодженою з законами буття, у людини




                                                              115
   111   112   113   114   115   116   117   118   119   120   121