Page 118 - 4444

В історії філософії дані альтернативні позиції відомі під назвами "меризм"

(від грец. мерос - частина) і "холізм" (від грец. холос - ціле). Варто ще раз

зосередити увагу на тому, що обидві концепції були тісно взаємопов'язані,

абсолютизування кожної з них вихідної позиції виявляло слабкості протилежної

сторони. Аргументи, які висувались прихильниками цих концепцій, як правило,

базувались на беззаперечних фактах, а те що виходило за ці рамки, просто

ігнорувалося.

Меризм виходив з того, що оскільки частина передує цілому, то сукупність

частин не породжує нічого якісно нового, а лише якісну сукупність якостей.

Ціле тут детермінується частинами. Тому пізнання об'єкта є перш за все його

розчленування на більш дрібні частини, які пізнаються відносно автономно. А

вже потім із знань частин складається уявлення про об'єкт. Такий підхід до

дослідження об'єкта отримав у науці назву елементаристського, він заснований

на методі редукції (зведенні) складного до простого. Сам по собі підхід дуже

ефективний, поки мова йде про відносно прості об'єкти, частини яких слабо

взаємопов'язані між собою. Як тільки у якості об'єкту виступає цілісна система

типу організму або суспільства, то зразу відчуваються слабкості такого підходу.

Холізм виходить з того, що якість цілого завжди перевершує суму якостей

його частин, тобто в цілому ніби присутній якийсь залишок, який існує поза

якостями частин, можливо, навіть до них. Ця якість цілого як такого забезпечує

зв'язаність предмету і впливає на якості окремих частин. Відповідно пізнання

реалізується як процес пізнання частин на підставі знання про ціле. Такий

підхід, при всій його зовнішній привабливості, часто приводив, однак, до

мислячого конструювання вказаного "залишку", що приводило до

спекулятивних пояснень реальних процесів. Так, у біології холізм конструює

"якийсь специфічний елемент (фактор) х, який організовує всю структуру
живого і спрямовує його функціонування і розвиток; цей елемент - духовний

(ентелехія), він непізнаваючий".
Однак обидва ці зовні протилежні підходи можна сумістити у єдиному

діалектичному гюзумінні співвідношення частини і пілота. Лійено; позвиток
фізики, наприклад, довгий час йшов в руслі редукціоністської методології, що

117