Page 111 - 4444

було вмістилище всіх предметів і подій, життя яких було в просторі певним

чином упорядковане і підлегле якимось закономірностям. Це був образ перш за

все культурного простору, який був різнорідний, а тому його окремі місця були

наповнені специфічними смислами і значеннями для людини. Зупинимося на

різних інтерпретаціях понять у філософії і науці.

Простір розумівся як: абсолютна протяжність, порожнеча, до якої вклю-

чалися всі тіла і яка від них не залежала (Демокріт, Епікур, Ньютон); протяж-

ність матерії і ефіру (Аристотель, Декарт, СпІноза) або форма буття матерії;

порядок співіснування і взаємного розміщення об'єктів (Лейбніц); комплекс

відчуттів і досвідних даних (Берклі, Мах) або апріорна форма чуттєвого

споглядання (Кант).

Час трактувався так: тривалість існування і міра змін матерії (Аристотель,

Декарт, Гольбах) або форма буття матерії, що виражає тривалість і по-

слідовність змін (Енгельс, Ленін); форма прояву абсолютної вічності, як минуща

тривалість (Платон, Августин, Гегель); абсолютна тривалість, однорідна для

всього Всесвіту (Ньютон); відносна властивість речей, порядок послідовності

подій (Ляйбніц); форма упорядкування комплексів відчуттів (Берклі, Юм, Мах)

або апріорна форма чуттєвого споглядання (Кант).

Більшість даних уявлень про простір і час можна звести до двох основних

концепцій. Субстанційної і реляційної концепції.

У науковій моделі світу, розпочинаючи від Ньютона і Галілея, час і простір

розглядалися як особливого роду сутності, як якісь нетілесні субстанції, які

існують самі по собі, незалежно від інших матеріальних об'єктів, але завдають

на них суттєвого впливу. Вони становлять собою ніби вмістилище тих

матеріальних об'єктів, процесів і подій, які відбуваються у світі. При цьому час

розглядається як абсолютна тривалість, а простір як абсолютна протяжність. На
дану трактовку простору і часу посилався Ньютон при створенні своєї механіки.

Дана концепція домінує у фізиці аж до створення спеціальної теорії відносності.
У реляційній концепції простір і час розглядаються як особливого роду

відношення між об'єктами і процесами. У новій фізичній теорії простір і час
тгактуються з позиції реляційної моделі, як більш адекватної сучасним фізи-

110