Page 114 - 4444

себе в просторі і часі, він виступає як сутність часу і простору. Тобто сутність

руху виражають два основних поняття: а) нескінченна неперервність і б)

дискретність, яка виступає як заперечення неперервності. Ці два поняття

мислимі в єдності й взаємопроникненні (через заперечення) як різні сторони

однієї і тієї ж сутності, і виражають рух як протиріччя, як єдність протилеж-

ностей. Поєднання у часі буття й небуття передається поняттям "зміна". Ним

охоплюється виникнення і зникнення, чергування речей або окремих їхніх

ознак, будь-які метаморфози буття взагалі. Якби не його постійна мінливість,

буття було б нездатним розгортатися в світи, кожен з яких ладен жити своїм

особливим життям. Отже, є потреба пильніше придивитися до мінливості буття,

до змін у ньому. А для цього потрібно помислити їх у певній відстані зід буття,

тобто в абстракції, абстрактно. Абстрактним виразом усіх змін узагалі,

безвідносно до їхнього носія, способу й напряму їх здійснення є поняття "рух".

Співвідносним з ним (корелятивним) поняттям, яке виражає незмінність,

сталість будь-чого, є поняття "спокій".

Здавалося б, що може бути простішим, ніж рух і спокій? Досить лишень

уважно дослухатись повсякденного життєвого досвіду. І справді, рух і спокій -

це не такі вже самоочевидностІ. Скажімо, що в бутті переважає - рух чи спокій?

Ми добре знаємо: щоб розпочати й підтримувати рух, потрібно докласти

зусилля, аби подолати спокій. А щоб здійснити ці зусилля, треба витрачати

певні ресурси, скажімо, енергетичні. Отже, виходить, рух є похідним, а спокій -

первинним? Але тоді звідки береться мінливість буття, що обіймає нас

звідусюди? Ми не тільки оточені нею - ми в ній, вона в нас, ми самі є нею. Чи

відчували ви тягар мінливості, обтяжливість руху? Так само знаєте вже, мабуть,

як нелегко позбутися марнотливих змін, досягти справжнього спокою. Йдеться

про внутрішній душевний спокій, який забезпечується свободою від марних
поривань, дає впевненість у своїх силах і живить самозростання всіх сил і

здатностей людини.
Так склалося, що одним із засадових духовних компонентів європейської

цивілізації стало цінування й ствердження руху - дії, звершення, подоро-
жування, пошуку, усілякого творення. На Сході ж, навпаки, все, що пов'язане з

113