Page 22 - 4443
P. 22

Заміна змінних та застосування подвійних інтегралів.


                     проектується на площину Oxy в область D (рис. 2.4) і функції f(x, y), f (x, y), f (x, y)
                                                                                                          ′
                                                                                                 ′
                                                                                                x
                                                                                                         y
                     неперервні в цій області, то площу Q поверхні σ знаходять за формулою
                                                 x √
                                                                     2
                                                                                  2
                                            Q =        1 + (f (x, y)) + (f (x, y)) dxdy.                   (2.9)
                                                              ′
                                                                           ′
                                                             x             y
                                                  D
                                                      z
                                                          ~n
                                                            γ i
                                                                      σ
                                                       σ i
                                                                   Π i
                                                           M i



                                                       0                          y

                                                                     D
                                                      P i
                                                               D i
                                            x

                                               Рисунок 2.4 – Площа поверхні σ


                     Виведемо цю формулу. Розіб’ємо довільним способом область D на n частин D i , які не
                     мають спільних внутрішніх точок і площі яких дорівнюють ∆S i , i = 1, 2, . . . , n. У кожній
                     частині D i візьмемо точку P i (ξ i , η i ); на поверхні σ їй відповідатиме точка M i (ξ i ; η i ; ζ i ), де
                     ζ i = f(ξ i , η i ). Через точку M i проведемо дотичну площину Π i :


                                          ′
                                                              ′
                                         f (ξ i , η i )(x − ξ i ) + f (ξ i , η i )(y − η i ) − (z − ζ i ) = 0.
                                          x                  y
                     На площині Π i виділимо ту її частину, яка проектується на площину Oxy в область D i .
                     Позначимо цю частину дотичної площини через σ i , а її площу — через ∆σ i . Складемо
                     суму
                                                               n
                                                              ∑
                                                                  ∆σ i .                                  (2.10)
                                                               i=1
                     Границю Q суми (2.10), коли найбільший з діаметрів областей D i прямує до нуля, назвемо
                     площею поверхні (2.8), тобто за означенням покладемо

                                                                    n
                                                                   ∑
                                                          Q = lim      ∆σ i .                             (2.11)
                                                               λ→0
                                                                   i=1
                     Обчислимо цю границю. Оскільки область σ i , яка має площу ∆σ i , проектується в область
                     D i з площею ∆S i , то ∆S i = ∆σ l cos γ i , де γ i — кут між площинами Π i та Oxy (рис. 2.4),
                     тому ∆σ i =  ∆S i  .
                                  cos γ i
                                                                                     −→
                     Але гострий кут γ i дорівнює куту між віссю Oz і нормаллю n до дотичної площини,
                                                −→               −→
                                                                           ′
                                                                                      ′
                     тобто куту між векторами k = (0; 0; 1) та n = (−f (ξ i , η i ); −f (ξ i , η i ); 1). За формулою
                                                                                      y
                                                                          x
                     для обчислення напрямних косинусів
                                                                      1
                                                                                       .
                                              cos γ i = √
                                                                                  2
                                                                   2
                                                         (f (ξ i , η i )) + (f (ξ i , η i )) + 1
                                                           ′
                                                                         ′
                                                           x             y
                                                              22
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27