Page 102 - 4443
P. 102

Ряд Тейлора і Маклорена


                     Розвинення елементарних функцій в ряд Маклорена


               Рядом Маклорена функції f(x) називають степеневий ряд по степенях x, який можна дістати
               з ряду (15.2) при x 0 = 0 :

                                                          ′′
                                               f (0)    f (0)            f  (n) (0)
                                                ′
                                                                                 n
                                                               2
                                       f(0) +       x +       x + · · · +       x + · · ·                (15.10)
                                                1!        2!               n!
               З попереднього параграфу випливає таке правило розвинення функції в ряд: щоб функцію f(x)
               розвинути в ряд Маклорена, потрібно:
                  а) знайти похідні f (x), f (x), . . . , f (n) (x), . . . ;
                                      ′
                                             ′′
                  б) обчислити значення похідних в точці x = 0;
                  в) записати ряд Маклорена (15.10) для даної функції і знайти інтервал його збіжності;
                  г) визначити інтервал (−R; R), в якому залишковий член формули Маклорена R n (x) → 0
                     при n → ∞.
               Якщо такий інтервал існує (він може відрізнятись від інтервалу збіжності ряду (15.10)), то в
               цьому інтервалі функція f(x) і сума ряду Маклорена збігаються:
                                                   ′
                                                             ′′
                                                  f (0)    f (0)            f (n) (0)
                                                                                    n
                                                                  2
                                  f(x) = f(0) +        x +       x + · · · +       x + · · · .
                                                   1!        2!               n!
               Розглянемо ряди Маклорена деяких елементарних функцій (вони часто використовуються і то-
               му їх варто запам’ятати):
                                               x    x 2        x n
                                      x
                                     e = 1 +     +     + · · · +  + · · · , x ∈ (−∞, +∞);                (15.11)
                                               1!   2!         n!
                                                                n 2n+1
                                     x 3  x 5   x 7        (−1) x
                         sin x = x −    +     −    + · · · +            + · · · , x ∈ (−∞, +∞);          (15.12)
                                     3!    5!   7!           (2n + 1)!
                                                                  n 2n
                                      x 2   x 4  x 6         (−1) x
                          cos x = 1 −    +     −    + · · · +          + · · · , x ∈ (−∞, +∞);           (15.13)
                                      2!    4!    6!           (2n)!
                                              m      m(m − 1)        m(m − 1)(m − 2)
                                                                                        3
                                     m
                                                                 2
                              (1 + x) = 1 =      x +           x +                     x + . . . +
                                               1!        2!                  3!
                                     m(m − 1) . . . (m − n + 1)
                                                                n
                                   +                           x + . . . , m ∈ R, x ∈ (−1, 1);           (15.14)
                                                 n!
                                         1               2          n
                                             = 1 + x + x + · · · + x + · · · , x ∈ (−1, 1);              (15.15)
                                      1 − x
                                                                         x
                                          x 2  x 3   x 4        (−1) n−1 n
                         ln(1 + x) = x −     +    −     + · · · +           + · · · , x ∈ (−1, 1];       (15.16)
                                          2     3     4              n
                                        x 3  x 5   x 7               x 2n+1
                          arctg x = x −    +    −     + · · · + (−1) n      + · · · , x ∈ [−1, 1].       (15.17)
                                        3     5     7               2n + 1
               Доведемо формули (15.11)-(15.17).
                                                               x
                                     x
                  1. Нехай f(x) = e . Маємо: (а) f   (n) (x) = e ; (б) f (n) (0) = 1, n = 0, 1, 2, . . . (в) 1 + x +  x 2  +
                                                                                                            2!
                                       ∞   n
                            n
                                       ∑
                     · · · +  x  + · · · =  x  ;
                           n!             n!
                                      n=0

                                                   a n        (n + 1)!
                                        R = lim         = lim          = lim (n + 1) = ∞,
                                                                 n!
                                             n→∞ a n+1     n→∞              n→∞
                     отже, знайдений ряд збігається в інтервалі (−∞; +∞); (г) |f      (n) (x)| ≤ e |x|  < R, x ∈
                                                                                              x
                     (−R, R), тому за теоремою 15.3 з попереднього параграфа функцію e можна розвину-
                     ти в степеневий ряд на довільному інтервалі (−R; R) ⊂ (−∞; +∞), а отже, і на всьому
                     інтервалі (−∞; +∞). Формулу (15.11) доведено.
                                                              102
   97   98   99   100   101   102   103   104   105   106   107