Page 100 - 4443
P. 100

Ряд Тейлора і Маклорена


                                                                                            ′′
                      ′′
                     f (x)=1 · 2a 2 + 3 · 2a 3 (x − x 0 ) + · · · + n(n − 1)a n (x − x ) ) n−2  + · · · , f (x 0 )=1 · 2a 2 ;
                             ′′′
                            f (x)= 4 · 3 · 2 · 1a 4 + · · · + n(n − 1)(n − 2)(n − 3)(x − x 0 ) n−4  + · · · ;
                                                    f IV  (x 0 ) = 1 · 2 · 3 · 4a 4 ;
                                                              . . .
                        f  (n) (x)=n(n − 1)(n − 2) . . . 2 · 1a n + (n + 1)n(n − 1) . . . 2a n+1 (x − x 0 ) + · · · ;

                                              f (n) (x 0 ) = 1 · 2 · 3 · . . . · (n − 1)na n .

               Звідси знаходимо коефіцієнти

                                                                 ′′
                                                  f (x 0 )      f (x 0 )          f (n) (x 0 )
                                                    ′
                                a 0 = f(x 0 ), a 1 =    , a 2 =       , . . . , a n =     , . . . .
                                                    1!            2!                 n!
                   Підставивши значення цих коефіцієнтів у рівність (15.1), дістанемо
                                             ′
                                                              ′′
                                           f (x 0 )          f (x 0 )                 f  (n) (x 0 )
                                                                            2
                           f(x) = f(x 0 ) +       (x − x 0 ) +      (x − x 0 ) + · · · +       + · · ·
                                             1!                2!                        n!
               Ряд
                                 ′
                                                   ′′
                                f (x 0 )          f (x 0 )                 f (n) (x 0 )
                                                                                           n
                                                                 2
                       f(x 0 ) +      (x − x 0 ) +       (x − x 0 ) + · · · +      (x − x 0 ) + · · ·     (15.2)
                                  1!                2!                        n!
               називається рядом Тейлора функції f(x). Отже, доведено таку теорему.
                Теорема 15.1.

                Якщо функцію f(x) в інтервалі (x 0 − R; x 0 + R) можна розвинути у степеневий ряд,
                то цей ряд єдиний і є рядом Тейлора даної функції.                                          ⋆

                   Нехай тепер f(x) — довільна нескінченне число разів диференційовна функція. Складемо
               для неї ряд (15.2). Виявляється, що сума ряду (15.2) не завжди збігається з функцією f(x). Іна-
               кше кажучи, ряд (15.2) може збігатися до іншої функції, а не до функції f(x), для якої його
               формально складено. Встановимо умови, за яких сума ряду (15.2) збігається з функцією f(x).

                Теорема 15.2.

                Для того, щоб ряд Тейлора (15.2) збігався до функції f(x) в інтервалі (x 0 − R; x 0 + R),
                тобто

                                           f (x 0 )          f (x 0 )                f (n) (x 0 )
                                                              ′′
                                            ′
                                                                            2
                          f(x) = f(x 0 ) +       (x − x 0 ) +      (x − x 0 ) + · · · +       + · · ·
                                             1!                2!                       n!
                необхідно і достатньо, щоб в цьому інтервалі функція мала похідні всіх порядків і за-
                лишковий член її формули Тейлора прямував до нуля при n → ∞ для всіх x з цього
                інтервалу:
                                            lim R n (x) = 0, x ∈ (x 0 − R; x 0 + R).                    (15.3)
                                                                                                            ⋆
                                            n→∞



                 ДОВЕДЕННЯ. Відомо, що для функції, яка маєпохідні всіх порядків, справедлива формула
                 Тейлора

                                       f (x 0 )          f (x 0 )                f (n) (x 0 )
                                                          ′′
                                        ′
                                                                        2
                      f(x) = f(x 0 ) +       (x − x 0 ) +      (x − x 0 ) + · · · +       + R n (x)     (15.4)
                                         1!                2!                       n!
                                                              100
   95   96   97   98   99   100   101   102   103   104   105