Page 79 - 4437

твердження, що сприяє досягненню життєвого успіху, а філософії – як методу
прояснення думки й вірувань, важливих для вирішення життєвих проблем.
Родоначальником основної доктрини прагматизму був американський
філософ, логік, математик Чарлз Пірс (1839-1914 рр.). Свої головні ідеї він виклав
у двох статтях: «Закріплення вірування» і «Як зробити наші ідеї зрозумілими».
Людина прагне позбутися неприємного стану сумніву та досягти приємного і
спокійного стану віри. Перехід від одного до іншого здійснюється за допомогою
мислення. Важливу роль відіграє духовне життя людини, в якому Пірс рекомендує
такі методи досягнення стійкого вірування. Першим методом є наполегливість.
Недоліком цього методу є незручність застосування на практиці (потрібно, щоб
віра закріпилася в співтоваристві людей). По-друге, метод авторитету, суть якого
полягає в тому, що держава чи церква приписує людям сукупність обов’язкових
для них вірувань, переслідуючи і караючи тих, хто мислить інакше. Однак і він є
недосконалим, оскільки викликає сумнів у встановлених віруваннях. По-третє,
апріорний метод, відповідно до якого вірування можуть бути стійкими за умови
їх узгодження з розумом. По-четверте, метод науки, згідно з яким існують
реальні речі, властивості яких не залежать від думки людей про них. Кожна
людина, за умови достатнього досвіду і мислення, прийде до істинного висновку.
Пірс недооцінює силу прагнення людини до знання. Він спирався на те, що
людина може обходитись без знань, що їй достатньо віри, аби керувати всіма
діями. Інший представник прагматизму Уїльям Джемс (1842-1910 рр.) намагався
вирішити всі проблеми філософії з погляду окремої особистості, її інтересів і
потреб. Йому належать твори: « Залежність віри від волі», «Прагматизм», «Всесвіт
з плюралістичної точки зору». Його цікавило тільке те, що відбувалось у
свідомості суб’єкта. Американський філософ закликав розраховувати не на науку і
розум, а на волю і віру. Центральним поняттям У. Джемса був досвід як потік
свідомості, переживань, відчуттів, емоційних станів, настроїв. Людина певну
реальність створює сама відповідно до своєї діяльності, під якою він розуміє
активність людини, спрямовану на досягнення відчуттів та переживань. Людина
вільно відбирає свої відчуття, а результати цих дій закріплює у висловлюваннях,
які мають значення істини. Основою світу Джеймс вважає чистий досвід, бо все
фігурує або як речі, або як ідеї. Ідеї у філософа волюнтаристські. Критерієм
розрізнення істини і помилки є користь, успіх. Однак корисне не може бути
критерієм істини. Що корисно для однієї людини, те може бути некорисним для
іншої. Теорія істини проповідує крайній індивідуалізм, перетворюючи індивіда на
мірило всіх речей, критерій гносеологічних, моральних та інших оцінок. Однак
теорія прагматизму може бути використана для виправдання свавілля, обману,
потурання егоїзму, протисуспільних нахилів. Ця філософія виявилась добре
пристосованою до американського способу життя, який склався на межі 19 і 20 ст.
з його конкурентною боротьбою, гонитвою за прибутком.

78