Page 77 - 4437

3. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики і
прагматизму.

Х. Г. Гадамер (народ. 1900 р.) – німецький філософ, учень М. Хайдеггера,
один з основоположників герменевтики. Основні роботи: «Істина і метод»,
«Актуальність прекрасного». Слово «герменевтика» означає тлумачення різних
текстів. Гадамер вважає, що феномен розуміння і правильного тлумачення –
специфічна методологічна проблема наук про Дух. Феномен розуміння пронизує
всі зв’язки людини зі світом. Герменевтика для Гадамера втілює досвід істини. У
сучасну епоху герменевтика є немовби самосвідомістю людини. Герменевтика –
це мистецтво дискурс тлумачення символів, знаків, текстів, історичних пам’яток.
Ідеалом повинно бути розуміння самого явища. Зрозуміти, якою є людина, народ,
держава, як відбувалося їх становлення. Герменевтичне правило полягає в тому,
що ціле слід розуміти, виходячи з окремого, а окреме – виходячи з цілого, для
того, щоб сприйняти закінчену смислову єдність. Зрозуміти – означає зрозуміти
чужу думку. Діалог, що відбувається між різними думками й культурами, має
форму пошуку спільної мови. При герменевтичному дослідженні виникає так
зване герменевтичне коло (частина-ціле), де передрозуміння постійно визначає
розуміння всього тексту.
Герменевтика Гадамера містить проблему питання й відповіді. Важливе
місце посідає мова. Мова – це те середовище, в якому відбувається процес
взаємного порозуміння співрозмовників і вони приходять до взаємної згоди з
приводу самої справи. Дискурс є унікальне середовище, в якому відбувається
розуміння чогось, здійснюється це через тлумачення. Мова – це особлива
реальність, всередині якої відбувається розуміння однією людиною іншої, а також
розуміння людиною світу. Герменевтика – напрям у філософії, що досліджує
теорію і практику тлумачення, інтерпретації, розуміння. Свою назву герменевтика
отримала від давньогрецького бога Гермеса, який був посередником між богами і
людьми: він розтлумачував волю богів людям і доносив побажання людей до
богів.
Г. Гадамер вважає, що філософія з позиції пізнання повинна перейти на
позиції розуміння (герменевтики). Протягом життя людина накопичує досвід,
велику частину складає досвід, напрацьований іншими поколіннями – «досвід
світу». Передача досвіду світу від минулих поколінь до майбутніх здійснюється,
головним чином, через книги – тексти, «мову». Отже, тлумачення мови текстів, їх
розуміння повинно стати одним з провідних напрямів у філософії.
Герменевтика порушує питання розуміння. Феномен розуміння пронизує всі
зв’язки людини зі світом. Розуміння – передумова будь-якої комунікації. Розу-
міння є універсальним способом освоєння світу людиною. Мова є середовищем
життя людини. Саме в стихії мови здійснюється розуміння людьми і
навколишнього світу, і самих себе, і інших.

76