Page 84 - 4437

може існувати за підтримки держави. Держава повинна визнати церкву як вищу
духовну силу, без якої вона не зможе обґрунтувати моральність своєї влади.
Російська релігійна філософія і містицизм
Одним з представників російської релігійної філософії є Лев Толстой (1828-
1910 рр.). Його погляди викладені у творах: «Сповідь», «У чому моя віра»,
«Царство боже усередині нас» та ін. В основі вчення мислителя – поняття віри.
Віра є знання того, що таке людина і в чому полягає сенс її життя. Сенс життя –
подолання відчуження і вільне об’єднання людей на основі любові, їх злиття з
Богом шляхом усвідомлення кожним у собі розумного Божого початку. Це і є
ідеал, що досягається через особисте вдосконалення. Ідея людино-Бога – суттєвий
момент у творчості Федора Достоєвського (1821-1881 рр.). Бого-людина та
людино-Бог – це два шляхи від Бога до людини та від людини до Бога.
Розкриваючи образ Божий у людині, Достоєвський зазначає, що «не все
дозволено». Не дозволяється нехтувати, зневажати людську особистість. Бог у
мислителя розкривається в глибині людини і через людину. Людина піднесена на
небувалу висоту.
У своїй філософії Володимир Соловйов (1853-1900 рр.) пов’язував
філософську творчість з позитивним вирішенням питання «бути чи не бути правді
на землі», розуміючи правду як реалізацію християнського ідеалу. Ідея всеєдності
є центральною у філософії Соловйова. Мова йшла про єднання Бога і людства,
раціонального і емпіричного, науки, релігії, моралі. церква, з точки зору філософа,
має об’єднати людство і природу в одному «бого-людському організмі». Щастя
людини неможливе без віри в Бога. Підтримка моральних принципів Христа і
приведе до встановлення на землі справедливості, рівності, братерства. Для
правильної поведінки, крім жалю і співчуття, потрібен ще й сором. «Я соромлюсь
– значить існую» - говорить Соловйов.
Починаючи з 19 ст. у культурному житті Росії помітніше стає роль
філософського містицизму, який пропонував духовно-містичний варіант
порятунку людства. містика – це позанаукова духовна практика, яка свідомо
знімає протилежність суб’єкта і об’єкта пізнання і діяльності. серед містичних
течій були наступні: теософія О. П. Блаватської, вчення «живої етики» М. К. та О.
І. Реріхів, антропософія Р. Штейнера, східні школи містики. Олена Блаватська
(1831-1891 рр.) заснувала у 1875 році «Всесвітнє теософське товариство» з метою
отримання «таємних знань», вивчення прихованих здібностей людини. Під
керівництвом Вчителя людина здатна стати ясновидющою і проникнути у вищі
окультні сфери. М. К. Реріх (1874-1947 рр.) та Олена Реріх (1879-1955 рр.)
вважали, що Всесвіт складається з трьох світів – фізичного, астрального та
«вогняного». За змістом всесвіт є сукупністю різнорідних енергетичних структур.
Взагалі, з соціальної точки зору, містика – це спосіб вирішення життєвих
проблем, набуття морального сенсу життя, проблем психологічної адаптації та

83