Page 74 - 4437

фізичному. Якщо в матеріальному світі панують закони маси й сили, то в
духовному – прагнення самовдосконалення і прийняття будь-чого з участю
розуму. Деякі ідеї Ф. Ніцше були схвально оцінені фашизмом.
Історицистський варіант представляє Освальд Шпенглер (1880-1936 рр.),
який зауважує, що культура як «організму» притаманна єдність. Він налічує вісім
культур. Кожна культура існує тисячу років, а потім вироджується у цивілізацію,
тобто «бездушний інтелект».
Пантеїстичний варіант відновлює «світову думку» неоплатоніків та
Шеллінга. Життя сприймається як космічна сила «життєвого пориву» (Бергсон).
Анрі Бергсон (1859-1941 рр.) – французький ідеаліст. Життя – ірраціональне і
ототожнюється з переживаннями. Існують дві основні здатності свідомості:
інтуїція (неподільний потік свідомості, заглиблення у свідомість суб’єкта, потім –
до без особистої свідомості, а далі – до духу. Друга – інтелект як дієва сторона
свідомості, коли відбувається рух зовні, до речей матерії.
Водночас у цінуванні людської індивідуальності можна побачити і
гуманістичні акценти філософії Ф. Ніцше. Серед послідовників Ф. Ніцше
(ніцшеанців) виділяються два напрями:
- радикальні ніцшеанці виводять на перший план у спадщині Ніцше ідеї
першого права сили життя, права насильства, надлюдини, виходу за
межі моралі. Схильні були зближати свого ідейного наставника з
фашизмом і навіть расизмом;
- представники гуманістичного ніцшеанства вважають, що Ф. Ніцше
виступав насамперед проти будь-яких обмежень людини, звільняв
людину від забобонів, закликав її покладатися на власну волю, бути
непохитною у виконанні життєвої мети.

2. Філософія постмодернізму: особливості і характерні риси.

Постмодернізм – сукупне позначення тенденцій і процесів, які намітилися в
культурній самосвідомості розвинутих країн заходу в останні два десятиліття.
Постмодернізм – це комплекс філософських, науково-теоретичних і емоціонально-
естетичних уявлень. Поняття «постмодернізм» багатозначні; їх використовують
для позначення своєрідного напрямку в сучасній філософії, мистецтві, політиці,
релігії, етиці, світосприйманні. Постмодернізм виник спочатку у руслі художньої
культури (у США з кінця 40-х- поч. 50-х років, у Франції, однак скоро поширився
на інші сфери – філософію, політику, релігію, науку. Термін «постмодернізм» не
має однозначного визначення, тому, що за своєю суттю це амбівалентне й
суперечливе явище. У постмодерні є ідеї екзистенціалізму, постпозитивізму,
постструктуралізму. Серед представників постмодернізму слід назвати Жак Лакан
(1901-1981 рр.), Жак Деррида (народ. 1930 р.), Жорж Батай (1887-1962 рр.),
Мішель Фуко (1926-1984 рр.), Ролан Барт (1915-1980 рр.).

73