Page 81 - 4437
P. 81

Філософія  Ф.  Аквінського  є  об’єктивним  ідеалізмом.  Матеріальний  світ
              явищ є незалежним від творця.  Людина і тварина існують завдяки божественному
              акту  творення.  Бог  –  першодвигун,  абсолютний  акт.  Центральною  проблемою
              теології є доведення існування Бога. Фома наводить 5 доказів існування Бога:
                     1)  від  руху:  предмети  перебувають  у  русі,  а  все  що  рухається,
                          приводиться  в  рух  чимось  іншим.  З  цього  випливає,  що  повинен
                          існувати першодвигун, яким є Бог;
                     2)  з поняття творчої причини: міркування будуються на визнанні ланцюга
                          причин.  Звернення  до  кінцевої  причини,  якою  виступає  Бог  –  перша
                          творча причина світу;
                     3)  із   понять     випадковості    і   необхідності:    світ   переповнений
                          випадковостями, тому повинна існувати необхідність, що пояснює всі
                          випадковості – і це є Бог;
                     4)  із наявності різних ступенів досконалості у світі: повинно бути єдине
                          мірило, яким визначається різний ступінь досконалості. Таким зразком
                          досконалості є знову ж таки Бог;
                     5)  із  божественного  керівництва  світом:  ґрунтується  на  визнанні
                          доцільності, що існує у Всесвіті. Як вважає Фома, існує істота, для якої
                          є зрозумілою мета всього, що відбувається в природі.
                    Представниками  неотомізму  є  Етьєн  Жильсон  (1884-1978  рр.)  –  францу-
              зький  релігійний  філософ.  Головним  завданням  вважав  відродити  вчення  Ф.
              Аквінського: встановити гармонію віри і розуму, забезпечити єднання філософії і
              теології, пропонує екзистенціальне тлумачення божественного буття.
                    Жак  Марітен  (1882-1973  рр.)  –  французький  філософ,  якому  властиве
              екзистенціальне  прочитання  томістського  вчення.  Підкреслює  верховенство
              теології  над  конкретними  областями  теоретичного  пізнання.  Єднання  «граду
              земного і «граду божого» - повинно сприяти «інтегральному гуманізму». Висував
              ідею  християнізації  всіх  галузей  духовної  культури  і  екуменічного  зближення  з
              релігією.
                    Християнський  еволюціонізм  як  наступний  напрямок  релігійної  філософії
              представлений французьким філософом П’єром Тейяр де Шарденом ( 1881-1955
              рр.). Головні твори «Божественне середовище», «Феномен людини». Головні ідеї:
              ідея еволюції, Бог і Всесвіт, що постійно еволюціонують, об’єднані один з одним,
              моральна і духовна відповідальність людини повинна допомагати справі еволюції
              і тим самим творити майбутнє. Історію еволюції проаналізовано у творі «Феномен
              людини».  Саме  людина  є  ключем  до  розуміння  еволюції.  Життєве  покликання
              філософ  вбачав  у  радикальному  оновленні  християнського  віровчення  сучасної
              науки. Був вигнаний церковною владою з Франції, більш як 20 років проживав у
              Китаї, об’їздив усі континенти, а з 1911 р. став священиком.
                    Еволюція  починається  ще  задовго  до  появи  живих  організмів.  Життя
              виникає  один  раз  і  в  одному  місці  шляхом  стрибка  (внутрішньої  еволюції).










                                                           80
   76   77   78   79   80   81   82   83   84   85   86