Page 83 - 4437

дослідження самого Священного писання; закликають до загального братерства і
рівності людей у суспільстві, схвалюють прогрес.
Неоортодоксальний протестантизм – найбільш впливовий напрямок у
релігійній філософії. Представники даного напряму спробували оцінити роль
християнського світогляду в епоху НТР, виявити причини кризи релігійного
світогляду.
Третій напрямок – неоортодоксизм ( Р. Нібур, К. Барт, П. Тілліх та ін.) –
претендує на діалектичні взаємозв’язки між божественним і людським,
Священним писанням і світською діяльністю людини. Пауль Тілліх (1886-1965 рр.)
– німецько-американський філософ, який чітко визначає вектор власного
духовного життя. Головні твори: «Інтерпретація історії», «Протестантська ера»,
«Нове буття» та ін. Головними ідеями є:
1) Важливими для людей є фундаментальні питання буття і змісту.
2) Бог чи Буття як таке є сутнісною основою і джерелом усіх природних та
раціональних структур реальності.
3) У сутності існуючого виявляється те, що воно є, і чим повинно бути в
динамічних актах трансцендування.
Бог недосяжний для будь-якої спроби остаточно осягнути й вичерпати його
сутність, він залишається основою і джерелом усіх природних структур реальності
та тих, які можна осягнути розумом. І порядок, і ціль походять із досконалого
джерела всього буття – Бога. Існування – це виступ із сутності і відчуження
сутності. В основі релігійної свідомості лежить переконаність у тому, що в цьому
житті ти існуєш поряд з Богом і одночасно відчужений від нього. Зосередившись
на собі, виключивши зі свого буття Бога, особистість втрачає єдність і сутнісний
центр. Втрата споконвічної єдності спричинює тривогу. Екзистенціальний стан є
«рабство волі», з якого людство не може вирватися власними силами. Порятунок у
тому, щоб подолати прірву між сутністю та існуванням. Людина знаходить нове
буття завдяки актам самотрансцендування й самоінтеграції за допомогою
Благодаті Божої.
Християнство заявляє про себе як про світогляд розуму і як про світогляд
любові. Христос, за визначенням Тілліха, є образ «нового буття», що переборює
демонічні механізми особистого й соціального відчуження.
Ернст Трельч (1865-1923 рр.) – німецький філософ і протестантський теолог,
історик релігії. Основні роботи: «Соціальне вчення християнських церков і груп»,
«Абсолютне значення християнства й історія релігії».
Трельч вважав релігію ірраціональним явищем. Справжня релігія заснована
на містичному переживанні таємниці життя. Це переживання пов’язане з
почуттями необхідності й обов’язку. Релігія відіграє велику роль в утвердженні
деяких позачасових цінностей (любові, краси, добра), але раціональне розуміння
цих цінностей є недоступним для розуму людини. Реалізована релігійна цінність

82