Page 76 - 4437

Постмодерністи сформували інтелектуальну культуру, зміст якої в
остаточному розбожествленні світу (Р. Рорті).
Таким чином, постмодерн містить у собі нову історичну епоху, нові твори
мистецтва, новий тип теоретизування про соціальний світ. Світ постмодерну
зазнає стиснення на противагу розширенню (виробничих систем, товарів,
технологій), що було властиве суспільству модерну. Постмодерністський світ
перебуває у стані універсалізації. Ми перебуваємо в полоні симуляцій. Стає
нереальним відрізнити реальність від спектаклю. Бодрійяр розглядає сучасне
суспільство як культуру смерті. Саме страх смерті примушує людей ще глибше
занурюватися в культуру споживання. Бодрійяр пропонує теорію неминучого: ми
приречені на життя серед копій в умовах понадреальності і звуження всього
існуючого до незбагненної чорної діри. Сучасні нововведення надзвичайно
раціоналізовані, однак це породжує проблеми. Створення імітацій (Лас-Вегас,
Монте-Карло, Венеція, Париж) стає видовищним, нереальне стає реальним,
реальне імітує імітацію, зростає роль фальшивої, синтетичної, штучної архітек-
тури. Фальшиві підробки витворили власний стиль, щоб стати реальністю. Штучні
тропічні ліси, вулкани, гори в Лас-Вегасі справляють на відвідувачів набагато
більше враження, ніж сама реальність.
Стиснуті світи являють собою певний спектакль, що приваблює споживачів і
спрямовує їх споживання. Усього кілька десятиліть назад люди повинні були їхати
з одного місця в інше, щоб придбати різні товари й послуги; тепер це різноманіття
вони можуть знайти в одному супермаркеті. Мегаунівермаги перетворилися на
заклади туристичної спеціалізації: там є аквапарки, американські гірки, магазини,
ресторани.
Головні аспекти критики постмодерністської теорії:
1. Критикують за невідповідність науковим стандартам модерну.
2. Вони пропонують широкі узагальнення, без необхідних обмежень.
3. Постмодерністські ідеї носять невизначений характер.
4. У своєму аналізі постмодерністи критикують суспільство модерну,
однак немає нормативного фундаменту для висловлення таких суджень.
5. Постмодерністи не мають уявлення про те, яким повинно бути
суспільство.
6. Постмодерністська соціальна теорія – шлях до абсолютного песимізму.
7. Критично ставляться до ролі суб’єкта, не сприймають загальнокультурні
категорії (гендер, гендерне гноблення), неспроможні розробити
політичну програму дій.

75