Page 72 - 4437

2. Камю А. Міф про Сізіфа. Все про абсурд // Читанка з історії філософії: У
6-ти книгах. Книга 6. – К., 1993. – С. 139-145.
3. Сартр Ж. Екзистенціалізм – це гуманізм // Читанка з історії філософії: У
6-ти книгах. Книга 6, - К., 1993. – С. 131-136.

ЛЕКЦІЯ 7
Тема: Плюралізм течій сучасної філософії
План
1. Головні філософські ідеї «філософії життя».
2. Філософія постмодернізму: особливості і характерні риси.
3. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики і прагматизму.
4. Основні напрямки релігійної філософії.

1. Головні філософські ідеї «філософії життя».

«Філософія життя» формується в середині 19 ст. і об’єднує таких єдиних у
своїх антираціоналістичних установках на осягнення світу мислителів як Артур
Шопенгауер (1788-1860 рр.), Едуард Гартман (1826-1906 рр.), Фрідріх Ніцше
(1844-1900 рр.), Анрі Бергсон (1859-1941 рр.), Освальд Шпенглер (1880- 1936 рр.)
та ін. Якщо до цього часу істину шукали в розумі, то тепер її стали шукати в
ірраціональних проявах: підсвідомому, над свідомому. На зміну «філософії
розуму» прийшла «філософія життя». Життя сприймають як безперервний потік,
рух, творчість. Його можна зрозуміти завдяки інтуїції, містичним проявам.
Засновує «філософію життя» Артур Шопенгауер, котрий вважає, що розум в
житті людини і в світі в цілому відіграє скромну, суто технічну роль. Основні
життєво важливі процеси відбуваються без участі інтелекту. Життєвий світ
людини є нерозумним, хаотичним і єдине, що якось упорядковує його – це
«світова воля», а не розум. Воля являє собою сутність життя, запалює світло в
інтелекті, який є другорядним. Сама воля надприродна. Шопенгауер ставить знак
рівності між волею і волею до життя.
Саме поняття «життя» тлумачиться у різних планах, як біологічне явище
(«воля до влади»), космологічне («життєвий порив»), культурно-історичне (потік
переживань, що культурно-історично обумовлені), як творче становлення.
Біологічно-натуралістичному тлумаченню життя присвячена проблематика
Ф. Ніцше. Постать Фрідріха Ніцше (1844-1900 рр.) та його ідеї належать до
найбільш впливових і дискусійних у ХХ ст. Був вихідцем з Німеччини, але
пізніше прийняв швейцарське громадянство. Будучи досить обдарованим, вже у
25 років отримав звання професора. Його праці досить суперечливі і не
підлягають однозначному причитуванню. Ф. Ніцше високо цінував думку
Шопенгауера. Про волю як вихідну основу сущого, але ще більше загострював її.

71