Page 45 - 4437

Необхідно звільнити людей від тиранії страху – вважав Спіноза, - тому, що
людина вільна ні про що так мало не думає, як про смерть, і її мудрість полягає в
роздумах не про смерть, а про життя. Спіноза, подібно до Сократа і Платона,
вважає, що всі неправильні дії пов’язані з пізнавальними помилками: людина, яка
правильно розуміє навколишні обставини, діє мудро і буде щасливою. Люди, які
живуть, підкоряючись розуму, знайдуть шлях до згоди.
Готфрід Лейбніц (1646-1716 рр.) – німецький філософ-ідеаліст, математик,
фізик, історик, юрист, мовознавець. Головний філософський твір –
«Монадологія».
Основу філософської системи Лейбніца складає вчення про «монади»,
безтілесні «прості субстанції». Монада в перекладі означає «єдине» або
«одиниця». Лейбніц заперечує вчення Спінози про єдину субстанцію, згідно якого
зі світу вилучається рух, активність. Субстанцій існує нескінченна кількість.
Монади незмінні. Кожна монада відображає в собі весь світовий порядок і має
свою визначеність, якою вона відрізняється від інших. Монада є те, що існує саме
по собі і не залежить ні від чого іншого, крім Бога, який створив весь світ монад.
Будь-яка монада сприймає, переживає в собі весь Космос у всьому його багатстві і
багатогранності. Монади не можна пізнати чуттєво. Вони є суто ідеальними,
духовними елементами буття. Ми можемо їх пізнати за допомогою розуму.
У теорії пізнання Лейбніца виділяють два види знання: «істини розуму» і
«істини факту». До першого належать знання, одержані за допомогою понять
розуму: аксіоми математики, закон тотожності і суперечності. «Істини факту» ми
здобуваємо емпіричним шляхом: до них належить більша частина наших уявлень
про світ. «Істини розуму» мають необхідний і визначальний характер, тоді як
істини факту тільки ймовірний.
Одну з найбільш характерних речей філософії Лейбніца складає ідея про
велику кількість можливих світів. Існує велика кількість світів, кожний з яких Бог
споглядав, перш ніж створив дійсний світ. Бог створив кращий зі світів, в якому
добро переважає зло. Велике добро логічно пов’язане з деяким злом. Це можна
зрозуміти на звичайному прикладі: ковток холодної води в спекотний день, коли
ви страждаєте від спраги, може дати вам велике задоволення, що ви подумаєте, що
варто було відчути спрагу, хоча вона й нестерпна, тому що без неї не була б
такою великою наступна насолода. У нашому світі добра все-таки більше, ніж у
будь-якому з існуючих світів.

3. Філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі.

Через всю філософію 17 ст. однією з центральних її тез проходить думка про
«розумність» світу. Ця думка трансформується в 18 ст. в ідею Просвітництва як
головної рушійної сили історії, джерела і головного засобу досягнення людством
рівності, братерства і свободи, тобто стану відповідності вимогам розуму.

44