Page 41 - 4437

базуються на науці й експерименті. Друга особливість – опануй природу заради
користі й успіху самого життя. Перед суспільством постала проблема розроблення
методів, шляхів і прийомів вивчення природи. Важливого значення набувають
спостереження, вимірювання, порівняння, аналіз, експерименти. Головна парадигма
– раціоцентризм. Віра в безмежні можливості розуму, принципову здатність
розумового пізнання світу, перетворення його на засадах розуму. Розум філософи
розглядали як провідне знаряддя пізнання, основний чинник оцінювання і
розв’язання соціальних, політичних, морально-духовних проблем суспільства,
достовірну основу поведінки людей. Філософія в цей час зближується з наукою,
природою. Механіка – це машина, що має розум. Відбувається механізація,
автоматизація. Щоб пізнавати природу і її закони треба було володіти
інструментарієм. Таким інструментарієм є методологія. Філософія переймається
власне методологічним обґрунтуванням науки, обстоюванням об’єктивного
характеру наукового пізнання, поясненням явищ природи відповідно до їх сутності.
Найсуттєвішою особливістю філософії є принципова орієнтація на науку,
органічний зв'язок із проблемами наукового пізнання, яке вона розглядала як
основний засіб оновлення суспільства, утвердження гідності та могутності людини,
її прав і свобод.

2. Проблема методу пізнання (Ф. Бекон, Р. Декарт) вчення про
субстанцію (Б. Спіноза, Г. Лейбніц).

Визначальними методологічно протилежними напрямами новочасної
філософії були емпіризм і раціоналізм. Прагнення до систематизації, диференціація
знання викликають розвиток теоретичного мислення. Тому поряд з розвитком
чуттєвого, емпіричного пізнання світу розвивається і раціональне, математичне
мислення. Ці два типи пізнання формують основні напрямки філософського
мислення Нового часу: емпіризм та раціоналізм. Яскравими виразниками
емпіричного напряму були англійський філософ Ф. Бекон, Т. Гоббс, Джон Локк.
Емпіризм (від гр. «емпірія» – досвід) – вважає чуттєвий досвід єдиним істинним
джерелом знань. Раціоналізм (від лат. «раціо» - розум) вважає розум, думку вищим
ступенем у системі філософських цінностей, основою пізнання та діяння людини.
Започатковує вивчення методів осягнення природи англійський філософ Ф.
Бекон (1561-1626 рр.). Основний твір Бекона: «Новий Органон». Відомі його твори:
«Про гідність і примноження наук», «Нова Атлантида» та ін. Головну увагу Бекон
приділяє проблематиці науки, знання і пізнання. Наука необхідна для того, щоб з
неї користь і успіх мало саме життя. Принциповий зв'язок філософії з наукою.
Наука – засіб, а не мета сама по собі, її місія полягає в тому, щоб пізнати
причинний зв'язок природних явищ задля їх використання на користь людства.
Бекону належить теза: «Знання – сила». Бекон вважав, що закони природи можуть

40