Page 47 - 4437

істотою самодостатньою, матеріально незалежною від інших людей. Головною
рисою цього суспільства була моральна гідність людини. Приватна власність, яка
виникає внаслідок суперечностей між інтересами людей, приводить до
несправедливості. В основі приватної власності лежить прагнення до збагачення
завдяки іншим.
Руссо виділив три ступені соціальної нерівності: перший – майнова
нерівність; другий – нерівність, пов’язана з виникненням держави на основі
договору багатих і бідних (бідні і багаті уклали договір щодо утворення державної
влади, яка повинна бути гарантом справедливості й миру); третій – пов'язаний з
перетворенням договірної влади у деспотизм, коли деспот обдурює і закони, і
народ (але тут виникає й певна рівність – усі рівні в своєму безправ’ї відносно
деспота). З такого розуміння ступенів нерівності Руссо обґрунтовує право народу
на бунт проти деспота.
Французькі матеріалісти у вченні про нерозривний зв'язок матерії і руху
підійшли до діалектичного розуміння природи. У теорії пізнання вони були
прихильниками сенсуалізму. Теорія пізнання французьких матеріалістів була
спрямована проти теології, але мала споглядальний характер. Для поглядів
французьких матеріалістів характерний метафізичний підхід до об’єктивної
дійсності, механістичне розуміння руху. У поглядах на суспільне життя мислителі
абсолютизували значення ідей у житті суспільства, причину тих чи інших
суспільних явищ шукали у природі, навколишньому середовищі та біологічній
природі людини.

4. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку
новоєвропейської філософії (І. Кант, Г. Гегель, Л. Фейєрбах).

Вершиною філософії є класична німецька філософія. По-новому постає
питання відношення суб’єкта і об’єкта. Дала світові діалектику як теорію розвитку
і метод пізнання. До цього часу пізнання є відображення, від предмета до знання
про нього. Предмет – активний, пізнання – пасивне. Кант зробив переворот у
сфері пізнання. Пізнання – це є конструювання образу предмета. Пізнання – це
активний творчий процес. Ми на одне і те ж дивимося по-різному. Наприклад: на
одну і ту ж людину різні люди дивляться по-різному.
І. Кант (1724-1804 рр.) – родоначальник класичної німецької філософії,
творець першої системи класичного німецького ідеалізму. Кант поєднав
філософію з дослідженнями у галузі природничих наук. «Зоряне небо наді мною і
моральний закон в мені» - цими словами Кант виражає два основні напрямки своєї
філософії. Творчість Канта умовно можна поділити на два періоди:
1) докритичний ( до 60 рр.18 ст.)- виступає як матеріаліст, а питання про
можливості людського пізнання вирішує оптимістично.

46