Page 48 - 4437

2) критичний (з 70-х рр. 18 ст.), коли Кант змінює свої погляди на
можливості людського пізнання. У цей час він будує свою систему
агностицизму. Свою критичну філософію І. Кант виклав у трактатах:
«Критика чистого розуму» (вчення про пізнання), «Критика
практичного розуму» (етичні погляди), «Критика можливості
судження» (вчення про доцільність у природі, основи естетики).
Філософія: теоретичну і практичну. Предметом теоретичної філософії є
дослідження пізнавальної діяльності і законів людського розуму і його меж. Кант
розумів, що прямолінійно відповісти на питання, зв’язані з проблемою пізнання
світу, надзвичайно складно. Тому він приходить до висновку про існування межі
пізнання. Теоретична філософія відповідаючи на питання: «що я можу знати?»,
ділить світ на дві частини:
а) «світ явищ», або чуттєвий світ, де панують закони причинності і
необхідності;
б) «світ сутностей», світ свободи.
Ми пізнаємо світ не таким, яким він є насправді, а таким, яким він перед
нами постає. Нашому пізнанню доступні тільки феномени (прояви сутності), а
сама сутність – непізнавана («річ в собі»). Кант заперечував безмежні можливості
людського розуму. У «світі речей в собі» перебуває Бог, Душа, Воля. Людина не в
змозі розкрити всі таємниці людського буття – довести існування Бога, безсмертя
душі. Їй це недоступно. Людський розум може пізнати тільки «світ явищ».
Наукове пізнання є нескінченним процесом, абсолютного знання ні про що не
може бути. Наші знання накопичуються, але сутність речей залишається
недосяжною. Тому Кант є агностиком (від грец. а- заперечення, gnosis – знання;
недоступне пізнанню), оскільки заперечує пізнаваність сутності. Вчення Канта
про непізнаність «речей у собі» носить ідеалістичний характер, тому що «речі в
собі» зрештою виявляються у Канта трансцендентними, потойбічними, що
існують поза часом і простором.
Кант вважав, що людський розум неминуче впадає в антиномії, в
суперечність з самим собою, коли намагається вийти за межі чуттєвого досвіду і
пізнати світ як ціле. Кант налічує 4 антиномії:
a. світ має початок у часі і просторі – світ нескінченний;
b. усяка складна субстанція складається з простих речей – у світі немає
нічого простого;
c. у світі існує свобода – все підпорядковане тільки законам природи;
d. існує необхідна істота (Бог) як першооснова світу – ніякої необхідної
істоти немає.
Практична філософія, вважає Кант, вивчає суспільство, проблеми людської
свободи і відповідає на питання: що я повинен зробити? на що я можу надіятись?
хто така людина? Кант розглядає людину як істоту, що існує як у «світі явищ»
(проявляється як емпірична, природна істота), підкоряється законам природи, так і

47