Page 40 - 4437

європейського цивілізованого життя, які діють і до сьогодні. Найперше йдеться про
формування основ індустріального суспільства. Філософія цього періоду
починається 17 – 18 ст. сер 19 ст. У цей час випереджаючого розвитку набувають
духовні процеси порівняно з політичними та соціальними. Це свідчить про творчий
характер людського мислення. За соціальним змістом це був період формування і
утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. У самих засадах
суспільного життя відбулися суттєві зміни: центр життя – виробничої, культурної,
соціально-політичної діяльності змістився у міста, де почали бурхливо розвиватися
різноманітні форми промислової діяльності (слово «буржуа» означає з фр.
«мешканець міста»). Це привело до появи машинного виробництва. Паралельно зі
змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках: розриваються
колишні зв’язки особистої залежності людини від людини, натомість з’являється
вільний, автономний індивід. Все це спричиняє прискорення темпів життя,
зростання масштабів соціальної динаміки.
У цей час завершується епоха географічних відкриттів. Це епоха буржуазних
революцій, які брали на себе місію докорінної зміни всіх сторін життя, епоха
формування національних держав, епоха наполеонівських походів, що сприяли
швидкому руйнуванню в Європі застарілих соціальних відношень. І все це, врешті
потягнуло за собою значні зрушення у духовному житті взагалі, та у світоглядних
орієнтирах зокрема.
Щоб краще зрозуміти проблеми, які розглядає філософія 17 ст., потрібно
звернути увагу, по-перше, на специфіку нового типу науки – експериментально-
математичного природознавства; по-друге, на те, що оскільки наука посідає
провідне місце у світогляді епохи, то у філософії на перше місце виходять
проблеми теорії пізнання, особливо проблема наукового методу. Все це приводить
до того, що один окремо взятий індивід постає основним суб’єктом
життєдіяльності, тобто він сам може на свій розсуд організовувати власне життя.
Людина завдяки свідомості здатна відобразити світ, не викривлюючи його.
Філософія прагнула «очистити» свідомість від усього, що могло завадити цьому:
природних особливостей, вірувань, наслідків виховання, авторитетів, індивід
спирається на свою діяльну активність. Гаслом епохи є теза «За будь-яких обставин
завжди краще діяти, аніж нічого не робити». По-друге, індивід спирається тепер на
мислення «здорового глузду», яке включає у свій зміст два моменти: опору на
факти («Краще одного разу побачити, ніж сто раз почути») та ясну, чітку і
зрозумілу логіку. Формується новий світогляд: світ розглядається людиною як
об’єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина – як суб’єкт, світ
постає як надскладний механізм (взірцем якого був механічний годинник), людина
повинна пізнати цей механізм та опанувати його (гасло «Знання є сила» стає
показовим у цьому плані), природа поділяється на живу і неживу. У центрі нового
світогляду не віра, а розум. В основі ставлення людини до світу лежить знання:
перевага надається фактичному, позитивному знанню явищ дійсності, що

39