Page 25 - 4437

проникненням у природу існування. Вихідне поняття школи «дао» не має
однозначного визначення. Під «дао» розуміють єдиний і універсальний початок
буття. Дао не залежить від часу, але є фундаментальною й універсальною єдністю
світу. Дао існує постійно, скрізь і в усьому. Перше «дао» є єдність інь і янь. Інь і
янь – два протилежні початки всього, що існує. Їх об’єднання дає частину «ці» -
щось на зразок атома. Дао тлумачать як універсальний закон світобудови, як
людську долю, як закон правильного мислення. Дао пронизує собою усе, що існує,
знаходячи своє виявлення у правильному спрямуванні думки.
Конкретні виявлення «дао» в речах та процесах позначають як «де», котре у
людській поведінці постає у вигляді доброчесності. Життєве завдання людини –
осягнути дао і йти за ним. Із вихідного розуміння «дао» випливає також даоський
принцип недіяння як першої якості мудреця: «Чим далі йдеш, тим менше пізнаєш.
Тому мудрець не шукає знань, але пізнає усе, не діє, але досягає успіху.
У державних справах Лао-цзи віддавав перевагу зменшенню активності.
Маленькі держави з недійовим населенням житимуть стабільним, урівноваженим
життям. Просвітництво і виконання ритуалів Лао-цзи вважав ознаками розбрату,
незадоволення і занепаду держав.
Прихильники даосизму Сун Цзін, Інь-Вень розвивали вчення про матеріальну
субстанцію. Вони вважали, що основою усіх речей є ці (повітря, ефір), яким
притаманний рух і зміна. Людина, на їх думку, народжується внаслідок поєднання
«найтонших» і «грубих» ці.
Наївно-матеріалістичні погляди отримали подальший розвиток у вченні Сюнь-
цзи (288-238 рр. до н. е.). Сюнь-цзи вважав, що небо є складовою природи. Доля
людей залежить від них самих. Людина вміє жити суспільним життям, пізнавати
явища, які її оточують, і використовувати їх у своїх інтересах. У природу людини
закладено злі якості. Вона народжується егоїстом. Обов’язок мудреця полягає в
тому, щоб виховати в людині добрі якості в дусі конфуціанської етики.
Фацзя («законники») були прихильниками державних реформ як знаряддя
перетворення старого суспільства. У людському суспільстві, як і в природі,
існують, закони (Фа), які є для людей критерієм їхніх дій. Ці закони повинні стати
мірилом у визначенні добрих і злих намірів людини, змінюватися згідно з вимогами
часу.
В цілому давньокитайська філософія осмислює людину в її єдності із засадами
та універсальними законами світу, а також орієнтувала людину в сфері суспільно-
політичного життя.
Давньосхідна філософія була тісно переплетена із релігією, життєвою
мудрістю та способами людського самовдосконалення. У межах цієї філософії було
розроблено концепції світобудови, природи людини, її життєвих завдань, людської
долі та засад людських взаємин у суспільстві.

24