Page 23 - 4437

течій відноситься до 6-5 ст. до н. е. Між цими течіями велася напружена боротьба
протягом трьох століть.
У 5-3 ст. до н. е. утворюються основні філософські школи: конфуціанство,
моїзм, школа фа-цзя, школа інь-янь (натурфілософія), школа імен шін-цзя та інші.
Духовним каноном життя Стародавнього Китаю є так зване «П’ятикнижжя» («У-
цзінь»).
У «П’ятикнижжі» в образно-міфологічній формі подано фундаментальні
складники давньокитайського світобачення. Все на світі є результатом взаємодії
двох протилежних початків буття – Інь і Янь. Інь уособлює темний, вологий,
пасивний (жіночий) початок буття, а Янь – світлий, сухий, активний (чоловічий).
Внаслідок взаємодії Інь та Ян утворюють 5 світових стихій: вогонь, воду, землю,
дерево та метал. Людину розглядають як органічну частину Космосу.
Давньокитайська філософія порівняно з давньоіндійською виглядає
стрункішою, деталізованішою та більше зануреною у глибину суперечливого,
парадоксального мислення.
Серед філософських шкіл Стародавнього Китаю найважливішими були дві,
до розгляду ідей яких ми і звернемося.
Конфуціанство заснував Кон-Фу-цзи, або Конфуцій (551-479рр. до Р.Х.).
Йому приписується укладання низки книг («Книга пісень», літопис «Весна і осінь»
та ін.), в яких зібрана культурна спадщина минулого. Це була школа соціально-
етичного спрямування, тобто на першому плані тут – проблеми людських стосунків
та норм людської поведінки. Конфуцієві приписують визначення людини як істоти,
котра у своїх діях керується внутрішніми мотивами. Водночас вирішальну роль у
людському житті відіграє закон або повеління Неба. Людина повинна вибудовувати
свою поведінку відповідно до волі Неба. Якщо людина спроможна це робити, вона
постає як «Шляхетна», тобто така, у душі якої діє доброчинність.
Погляди Конфуція на людину
Шляхетна людина: вибудовує свою поведінку відповідно до волі Неба; у
душі діє доброчинність; живе за принципами поваги до батьків, людинолюбства,
виконання ритуалів.
Низька людина: не має стійких внутрішніх переконань, діє під впливом юрби
або безпосередніх життєвих потреб; дбає лише про зиск.
Отже, шляхетна людина у своїх діях внутрішніми чинниками має певні
життєві принципи, серед яких обов’язковим є: «жень» - людинолюбство; «сяо» -
повага до батьків (старших); «лі» - виконання ритуалів. Виконання ритуалів
передбачало дотримування обов’язкових норм та правил спілкування як між
окремими людьми, так і в межах суспільних відносин. Правило: «Людино! Чого не
бажаєш собі, того не роби й іншому». Головним у етиці Конфуція є поняття «жень»
(гуманність) – моральний закон, який визначає взаємини людей у сім’ях,
суспільстві і вимагає беззастережної покори молодших старшим за віком або за
соціальним становищем. Згідно з конфуціанством, воля людини визначається

22