Page 21 - 4437

фундаментальних якостях – добрі і злі. Вони вірять, що людина завдяки своїй
духовній суті здатна контролювати суть матеріальну і навіть керувати нею.
Джайнізм (від слова «джіна» - переможець) закликав людину підпорядкувати
своє життя суворим аскетичним регламентаціям. Якщо людина здатна це витримати
та ще й не заподіяти шкоди жодній істоті, вона ставала переможцем карми. Для
звільнення від сансари ще при житті необхідні правильна поведінка, правильне
пізнання, правильна віра. Джайнізм – це етичне вчення, яке вказує на шлях
звільнення душі від підкорення пристрастям. Основною ознакою душі джайнізм
вважає свідомість. За своєю природою душа досконала, а її можливості безмежні.
Душі доступні і безмежне знання, і безмежна могутність, і безмежне щастя. Але
душа схильна ототожнювати себе з тілом, і в цьому ототожненні – джерело її
неволі, залежності. Основна причина, яка породжує залежність душі, - її сильні
бажання або пристрасті, які криються в незнанні життя. Тому пізнання повинно
звільнити душу від тіла. Умова істинного пізнання – не тільки в довірі до
авторитету вчителів, але також у правильній поведінці, у напрямі наших дій.
Найважливішим з погляду філософської думки постає буддизм (6 ст. до н.е.).
Він стає однією зі світових релігій. За переказами, його засновником був принц
Гаутама Сіддхартха з роду Шак’їв (563-483 рр. до Р. Х.). Життя Гаутами оповите
легендами. Захищений з дитинства від життєвих прикрощів та негараздів, від був
вражений випадково побаченими фактами людського старіння і смерті.
Пройшовши через сповідування різних етичних учень, Гаутама врешті-решт сів під
сандаловим деревом, давши собі слово не зрушати з місця доти, доки не знайде
відповіді на основні питання життя. Тут на нього найшло просвітлення і він став
Буддою (просвітленим, знаючим), проголосивши учням чотири основні (діамантові
) істини.
Перша спроба систематизації буддизму подана у книзі «Трипітака» або «Три
кошики вчень». Буддизм постає як релігійна етика, (бо має за мету вказати шлях
звільнення від зла), ніж теоретична філософія. Метою пізнання є звільнення
людини від страждання. Буддизм висуває чотири положення.
Згідно з вченням буддизму, життя – це суцільна низка страждань. Причина
цих страждань – у самій жадобі до життя, потягу до існування. Смерть не веде до
припинення страждань, бо за нею настає нове переродження. Подолати страждання,
врятуватися від вічного кола перевтілення (сансари) можна тільки шляхом
подолання в собі потягу до існування. Але вже факт народження ніби-то неминуче
веде за собою ланцюг страждань. Життя людини, його прагнення до насолоди
обумовлені чуттєвим досвідом, супроводжуються стражданнями. Людина, яка
здатна пройти вказаним шляхом, стає Буддою і досягає стану «нірвани» - повного
припинення будь-яких хвилювань та розчинення у невимовній початковій тиші
світу. Звільнення від страждань досягається в теперішньому житті. Таке
припинення страждань називається у буддистів «нірваною».

20