Page 29 - 4437
P. 29

Філософія  Арістотеля  теологічна,  оскільки  все  у  світі,  має  початкову
             цілеспрямованість до Бога, до його творчого задуму.
                       Натурфілософську  картину  світу  Арістотель будує на  ідеї чотирьох коренів
             (повітря, вода, земля, вогонь) та уявлення про їх взаємопроникнення  (теплого – в
             холодне,  сухого  –  в  мокре  і  навпаки).  Важливим  є  5  елемент  –  божий  ефір
             (квінтесенція), з якої утворюються небо і зірки. Арістотель – засновник логіки, він
             розробляв проблему  істини, силогізми.  Його надбанням є 10 категорій: сутність,
             кількість, якість, відношення, місце, час, стан, володіння, дія, страждання.
                       Арістотель  виділяє  чотири  смисли  буття:  1)  буття  в  собі,  яке  описується
             категоріями  субстанція  (сутність),  якість,  кількість,  відношення,  дія,  місце,  час,
             мати, бути в спокої); 2) буття потенції та акту (вирішується проблема розрізняння
             актуальної  та  потенційної  нескінченності  та  руху;  3)  буття  акциденцій  –  це
             випадкові  типи  буття;  4)  буття  як  істина,  що  належить  людському  інтелекту  і
             вивчається логікою.
                       Основне  питання  онтології  зводиться  до  проблеми  сутності  або  субстанції.
             Абсолютне  знання  –  це  система  першопочатків,  в  якості  яких  виступає  перша
             філософія, або метафізика. Сама метафізика тлумачиться Арістотелем  у чотирьох
             смислах:  як  дослідження  причин,  тобто  перших  і  вищих  початків;  як  пізнання
             сутності буття; як знання про субстанції; як знання про бога і субстанції надчуттєві.
             Арістотель  формулює  класичну  структуру  філософії.  виділяючи  в  ній  практичну
             філософію  (поетику,  риторику,  політику  та  етику),  теоретичну  філософію
             (психологію, фізику, космологію) першу філософію (метафізику). Логіка виступає
             при цьому інструментом міркувань.
                       Арістотель  дійшов  висновку,  що  існують  три  типи  держав:  монархія
             (правління  одного),  аристократія  (небагатьох)  і  демократія  (правління  всіх).
             Монархія  може  виродитися  в  тиранію,  аристократія  –  олігархію,  демократія  –
             охлократію,  тобто  панування  юрби  –  черні.  Сам  Арістотель  був  прихильником
             аристократії.
                       Для  філософської  спадщини  Арістотеля  характерні  систематизм  та
             енциклопедичне  осягнення  проблем.  Розроблений  ним  понятійний  апарат  до
             нашого часу пронизує філософський лексикон, а також сучасний стиль наукового
             мислення  (історія  питання,  «постановка  проблеми»,  аргументи  «за  і  проти»,
             «рішення» і т. д.).

                              6. Характерні риси античної філософії еллінізму.

                       Давньоримська філософія – антична філософія періоду еллінізму (3-2 ст. до
             н.е.  -  5-6  ст.  н.  е.)  виникла  на  основі  давньогрецької  філософії.  Ідеологом
             тогочасного  суспільства  виступав  Тит  Лукрецій  Кар  (99-55  рр.  до  н.  е.).  Він
             продовжував матеріалістичну традицію Левкіппа-Демокріта та Епікура. Його праця
             «про природу речей».  Основою всього існуючого в світі він визнавав матерію, з










                                                           28
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34