Page 29 - 4437

Філософія Арістотеля теологічна, оскільки все у світі, має початкову
цілеспрямованість до Бога, до його творчого задуму.
Натурфілософську картину світу Арістотель будує на ідеї чотирьох коренів
(повітря, вода, земля, вогонь) та уявлення про їх взаємопроникнення (теплого – в
холодне, сухого – в мокре і навпаки). Важливим є 5 елемент – божий ефір
(квінтесенція), з якої утворюються небо і зірки. Арістотель – засновник логіки, він
розробляв проблему істини, силогізми. Його надбанням є 10 категорій: сутність,
кількість, якість, відношення, місце, час, стан, володіння, дія, страждання.
Арістотель виділяє чотири смисли буття: 1) буття в собі, яке описується
категоріями субстанція (сутність), якість, кількість, відношення, дія, місце, час,
мати, бути в спокої); 2) буття потенції та акту (вирішується проблема розрізняння
актуальної та потенційної нескінченності та руху; 3) буття акциденцій – це
випадкові типи буття; 4) буття як істина, що належить людському інтелекту і
вивчається логікою.
Основне питання онтології зводиться до проблеми сутності або субстанції.
Абсолютне знання – це система першопочатків, в якості яких виступає перша
філософія, або метафізика. Сама метафізика тлумачиться Арістотелем у чотирьох
смислах: як дослідження причин, тобто перших і вищих початків; як пізнання
сутності буття; як знання про субстанції; як знання про бога і субстанції надчуттєві.
Арістотель формулює класичну структуру філософії. виділяючи в ній практичну
філософію (поетику, риторику, політику та етику), теоретичну філософію
(психологію, фізику, космологію) першу філософію (метафізику). Логіка виступає
при цьому інструментом міркувань.
Арістотель дійшов висновку, що існують три типи держав: монархія
(правління одного), аристократія (небагатьох) і демократія (правління всіх).
Монархія може виродитися в тиранію, аристократія – олігархію, демократія –
охлократію, тобто панування юрби – черні. Сам Арістотель був прихильником
аристократії.
Для філософської спадщини Арістотеля характерні систематизм та
енциклопедичне осягнення проблем. Розроблений ним понятійний апарат до
нашого часу пронизує філософський лексикон, а також сучасний стиль наукового
мислення (історія питання, «постановка проблеми», аргументи «за і проти»,
«рішення» і т. д.).

6. Характерні риси античної філософії еллінізму.

Давньоримська філософія – антична філософія періоду еллінізму (3-2 ст. до
н.е. - 5-6 ст. н. е.) виникла на основі давньогрецької філософії. Ідеологом
тогочасного суспільства виступав Тит Лукрецій Кар (99-55 рр. до н. е.). Він
продовжував матеріалістичну традицію Левкіппа-Демокріта та Епікура. Його праця
«про природу речей». Основою всього існуючого в світі він визнавав матерію, з

28