Page 27 - 4437

Гомеомерії Анаксагора можна вважати початком переходу до атомізму, що є
вершиною античного матеріалізму, видатними представниками якого були Левкіпп
і Демокріт.
Левкіпп (500-440 рр. до н. е.) вперше висунув атомістичне вчення. Демокріт
(460-370 рр. до н. е.) вчив, що весь світ складається з атомів, однакових за
речовиною, але різних за своєю формою і розміром атом неподільний. Демокріт
вказував, що у Всесвіті існують лише атоми у вічному русі і порожнеча.
Зіштовхуючись під час свого руху, атоми утворюють найрізноманітніші сполуки,
які презентують усе розмаїття речей у Всесвіті. Предмети існують «за істиною»
(об’єктивно) і «за враженням» (суб’єктивно). Взагалі філософія Демокріта – це
найбільш розвинутий матеріалістичний спосіб мислення у Давній Греції.

5. Класична грецька філософія (Сократ, Платон, Арістотель).

Суспільні і політичні умови в Греції 5 ст. до н. е., особливо в Афінах та інших
демократичних полісах, викликали потребу в опануванні красномовства –
мистецтвом переконувати слухачів і співрозмовників. Бажаючих оволодіти цим
мистецтвом навчали мандрівні вчителі мудрості – софісти. Одним з відомих
представників перших софістів був Протагор. Він вчив, що «людина є мірою всіх
речей». Тобто речі самі по собі не мають ніяких властивостей, а набувають
властивостей залежно від відношення їх до людини. Видатний прихильник
релятивізму серед софістів Горгій (483-373 рр. до н. е.) проводить три тези: 1)
нічого не існує; 2) якщо щось і існує, то його не можна пізнати; 3) якщо це і можна
пізнати, то його не можна передати і пояснити іншому. Це своєрідний скептицизм.
З кола софістів вийшов, але розійшовся з ними у поглядах відомий філософ
Сократ (469-399 рр. до н. е.), який захоплювався проблемою людини, розуму. Він
прагнув знайти точний метод, який би полягав у самопізнанні. Його теза: «Я знаю,
що я нічого не знаю». Пізнання починалось з ретельного аналізу самого себе, як
духовної істоти, що мислить і діє. Цей метод отримав назву «майєвтика» (з грец.
повивальна майстерність). Сократ порівнював свою діяльність, що допомагає
народженню істини, з мистецтвом повитухи (його мати була повитухою). Цей
метод демонстрував у процесі бесід з учнями. Під час діалогічної бесіди
застосовував два засоби отримання знання – індукцію та дефініцію. Але починав
«сократичний метод» з іронії, коли мислитель при аналізі розумів суперечливість
своїх уявлень, визнавав особисте неуцтво.
Сократ розробив етичне вчення про доброчесність. Філософ вважав, якщо
людина буде знати, що таке добро, вона ніколи не буде творити зло.
Систематизатором поглядів Сократа був його учень Платон (427-347 рр. до н.
е.). Його твори «Апологія Сократа», «Закони» та інші твори. Платон – об’єктивний
ідеаліст, від нього бере початок ідеалізм взагалі. Він визнавав існування
об’єктивного світу, але вважав його лише відбиттям, витвором реального

26