Page 18 - 4437

По-друге, філософська думка Стародавнього Сходу спиралась на деякі
попередні традиційні тексти та канонічні духовні джерела, і в цьому сенсі вона
сягала своїм корінням значно далі, ніж антична. Тут ми маємо можливість побачити
первинні зародки людської раціональності. Найдавнішими цивілізаціями.
Дослідженими сьогодні наукою, були Шумер та Стародавній Єгипет. Саме тут
були наявні зародки майбутніх філософських ідей та концепцій. У Шумері існувала
перша відома універсальна класифікація світових стихій (небо, гроза, вода, земля),
у відповідність яким були поставлені боги, властивості людини та характеристики
держави. Відомий епос шумерського царя Гільгамеша вперше емоційно змальовує
почуття людини, яка раптом просякнута думкою про неминучість смерті.
У Стародавньому Єгипті важливу роль відігравав міф про Осиріса – бога, що
вмирав та воскресав. Проте це були перші паростки філософської думки. Значно
далі вона пішла у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї.
Найдавніші пам’ятники індійської літератури – чотири збірники релігійних
гімнів та молитв. Їх називають «Ведами» ( наше слово «відати», «знати»), записані
на листях пальми приблизно за 1,5 тис. років до Р. Х. За іншими джерелами близько
2500-1700 р. до н.е. Найважливіший з них – «Рігведа». Інші – «Яджурведа»,
«Самаведа» і «Атхарваведа». На мові «Вед» викладений давній релігійний
світогляд, з яким поєднувалися деякі уявлення про світ, людину і моральне життя.
До «Вед» входять міфи, розповіді про предків, богів, гімни, заклинання, тлумачення
давніх світоглядних уявлень. Цікавими є тексти під назвою «Упанішади» (від слова
«сидіти поруч»; мається на увазі – поруч з учителем, тобто це тексти пояснення
таємних знань. Їх називають завершенням «Вед». Сьогодні відомі близько 300
«Упанішад». Більшість з них складено у 8-6 ст. до н.е. Упанішади містять:
- найдавніші версії виникнення світу (виникнення світу із яйця, внаслідок
глибокого самозосередження первинного духу, внаслідок
жертвоприношення;
- трактування першооснови буття як універсального абстрактного
принципу (Брахман), який ототожнюється з індивідуальною духовною
сутністю людини, з її душею (атман);
- певне бачення життєвої долі людини: концепція безмежного кола
перевтілень душі (сансара і закон карми)
- позитивну оцінку ролі самозосередження на первинних сутностях світу
(необхідність усвідомлення єдності Брахмана і атмана як умови
«звільнення» від безмежного кола перевтілень);
- думку про можливості та умови здійснення людської свободи, яка здатна
подолати космічний закон карми;
- міркування про співвідношення дії, активності людини і свободи.
Таким чином, вже у найдавніших духовних джерелах Ст. Індії йдеться про
фундаментальні моральні ідеї. Про певне осмислення становища людини у світі,
про різні шляхи звільнення від кармінних законів долі, найкращим з яким є шлях

17