Page 19 - 4437
P. 19

дійового самовдосконалення. Роздуми про людину превалюють над роздумами про
             зовнішній  світ.  Виникненню  філософських  шкіл  Ст.  Індії  передували  впливові
             духовні рухи, які містили певні філософсько-світоглядні ідеї і були спрямовані на
             одне: на звільнення людини від нескінченних-блукань душі і досягнення нею стану
             «мокші»  -  повного  блаженства.  До  таких  рухів  належали  джайнізм,  йога  та
             буддизм.
                     Давньоіндійську  філософію  репрезентують  ортодоксальні  (класичні)  –
             визнають  безумовний  авторитет  Вед  і  неортодоксальні  (некласичні)  –
             використовують  основоположні  ведійські  ідеї,  але  не  визнають  їхньої  святості,
             школи.
                     До ортодоксальних шкіл відносяться санкх’я, ньяя, йога, вайшешика, веданта,
             міманса.  Основою  світу  проголошують  Бога  (Брахмана).  Серед  філос.  шкіл
             Стародавньої  Індії  провідне  місце  належало  школі  санкх’я    (обчислення,  точне
             знання),  засновником  якої  вважають  Капілу  (7  ст.  до  Р.  Х.).  Головною  мудрістю
             вважає  пізнання  шляхів  і  засобів,  які  ведуть  до  повного  звільнення  людини  від
             страждань  і  нещасть.  Вчення  санкх’я  передбачає  два  початки:  матеріальний  і
             духовний. При поясненні світу оперує поняттям першопричини всіх речей і явищ.
             Першопричина – вічна самопричина, не може бути породжена ніякою попередньою
             причиною.
                     Питання про вихідні сутності світу, з яких складається світобудова та на котрі
             повинна орієнтуватися людина у своїх діях зводяться до наступних.
                   Таких сутностей дві:
                     - «пракриті» (природа)
                     - «пуруша» (свідомість, споглядання).
                     Обидві ці сутності вічні, але породжують світ лише у взаємодії, оскільки ніби
             складають  разом  свої  можливості  і  переваги.  Зв'язок  «пракриті»  з  «пурушею»
             нагадує  союз  сліпого  з  кульгавим:  «перший  переносив  на  спині  другого,  а  той
             вказував йому дорогу. Так само пуруша (чиста душа) не здатний діяти сам собою, а
             нібито втягується в активність матерії (пракриті), залишаючись насправді зовсім не
             порушеним нею». Зв'язок пракриті  і пуруші призводить до виявлення їх якостей:
             маси,  енергії  та  прояснення.  Останні  породжують  5  світових  стихій:  вогонь,
             повітря, воду, землю та ефір. Проявляючись у людському «Я», пуруша спрямовує
             його до самозаглиблення та подолання карми. Пракриті неможливо спостерігати і
             виявити,  хоч  вона  є  в  усіх  речах,  істотах  як  причина  їх  існування.  З  поєднання
             пракриті і пуруші (матерії і душі) виникає 25 основ (принципів) – матеріальні (вода,
             повітря, земля тощо) та ідеальні (інтелект, самосвідомість).
                     Засновником йоги вважається мудрець Патанджалі. Відомий його твір «Йога-
             Сутра».  Важливим  елементом  йоги  є  опис  правил  психологічно  орієнтованого
             тренування.  Йога  ставила  таку  ж  мету,  але  шляхом  її  досягнення  вважала
             впорядкування,  гармонізацію  фізичного,  психічного  та  духовного  станів  людини.
             Значним  досягненням  йоги  була  спроба  дослідити  людину  як  систему










                                                           18
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24